на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Творчість наших читачів

    Іра Сидор

    с.Гута
    Конкурс "Моя мала батьківщина"
    Моя мала Батьківщина

    Батьківщина... Що криється під цим словом? Який почуттєвий заряд несе воно у собі? Що це? Батьківщина - це частина самого себе, це частина людської душі, яка робить її патріотом. Патріотом, який все ладен віддати за неньку Землю. Та чи кожен є патріотом, відданим Вітчизні.

    Люба моя, Батьківщино,
    Ненько моя, Україно.
    Звертаюсь до тебе і от
    Хочу сказати, що я - патріот,

    Що я віддам життя за тебе,
    За те, щоб була чиста ти, як небо,
    Щоб не псували тебе шахраї,
    Хабарники, ЗЛОЧИНЦІ Й ЗЛОДІЇ.

    Щоб ти була взірцем країнам,
    Які з злочинності перетворилась у руїни,
    Щоб ти цвіла, моя Вітчизно,
    Щоб схаменувся люд,поки не пізно.

    Щоби не йшли один на одного, брат проти брата,
    Щоб згуртувались всі й відкрили дружно врата,
    Дорога, від яких веде у чистий світ,
    Щоб в кожного розтанув в серці лід

    І прокричав: "Я - патріот, моя ти, Україно!
    Я відданий тобі й за тебе, моя люба, згину!"

    Патріот - це та людина, як вище сказано, ладна віддати своє життя за благополуччя Батьківщини.
    Моя Батьківщина - це міста і села, які розкидані по Україні, мов зорі на нічному небі, це шум річок й озер, це хвилі моря, які омивають берега південного регіону країни, це вугільний Донбас, це гори Карпати, які загубились серед хмар і тим самим приваблюють туристів. Карпати - це гордість моєї Батьківщини, це зелена сторінка України.

    ***

    Якось мені довелось побувати
    Там, де розкидані гори Карпати,
    Побачити безмежну красу на власні очі,
    Яка сниться мені тепер щоночі.

    Я зачарована тими лісами,
    Які розкидані повсюди низами.
    Бо на вершечку гір красується полонина,
    Красується, мов мала дитина.

    Бурхливі й чисті води тих річок,
    Що з гір течуть і здається потічок
    Десь загубився серед сірих хмар
    І тим самим, гори нагадують небесний храм.

    А стежки Довбуша ведуть туди-туди,
    Де по каміннях розкидані столітнії дуби.
    А та Говерла, то серце Карпатських гір,
    Яка вершечком торкається небесних зір.

    Ох, Карпати. Карпати, гори Карпати!
    Як я хочу усім прокричати
    Про красу, якою ви окутані,
    Якою ви на вічні-віки спутані.

    Люблю тебе, нене Україно! Ти завжди красива у кожну пору року. А попри те, також красується на твоєму фоні моє рідне село. Село, де я народилася, де я із маленької дівчинки виросла тепер у юнку. Моє рідне село, яке ти красиве! Ти завжди будеш полонити захоплення людей, які вперше приїжджають сюди. А коли наступає весна і все навкруги починає буяти, то виникає враження, ніби попала у казку вічної весни. Аромат пахучих польових квітів, які розкидані на лугах, доноситься на нашу вулицю (яка під зацвілими вишнями і черешнями та яблунями, нагадує білу доріжку), і зливається воєдино з ароматом зацвілих дерев. Пташки, які вже до того часу прилетіли, заводять на деревах сій весняний бальс, який дзвінко лунає на все село. А на пагорбі граються діти і тільки чути крик: "Ура, ура, ура!!! Весна прийшла. А скоро й наступить літо! Ура!" І таки справді, весна зробила свої перші кроки.

    ***

    Ось і наступила весна,
    Тепло і радість принесла
    І сніг повсюди розтопився,
    Березень у проліски причепурився.(2 рази)


    І квітень землю застилає,
    Квітами всіх людей вітає,
    Що вже прийшла вона,
    Золотокоса дівчина-Весна.(2 рази)

    А травень руку подає
    На трав’яний лужок запрошує.
    А у небесній голубині
    Ключем кружляють журавлі.(2 рази)

    І всі три місяці весни
    Вже посідали у човни,
    А чарівну паличку свою
    Передали Літові-князю.(2 рази)

    Весна свою справу зробила: причепурила ліс у зелені шати, який неподалік, розбудила село, засипала квітами поля. Одним словом, все розбудила. А от вже над творчим завданням доведеться попрацювати літу. Рідне село згодом по'чалд купатись у жарких променях сонця. Наступило літо... Надворі тихо, навіть вітерець не подує. І ось появилась із здалека сіра хмара, яка все приближається і приближається до села. Почалася перша літня гроза.

    ***

    У небі хмарка пролітає,
    А сіра сонце заступає.
    Тихо стало як вночі
    І дощ уже собі січе.

    А хмара йде, а хмара йде
    І злива зараз ось буде.
    І сонце гріло, аж пекло
    Але воно давно зайшло.

    І діти всі втіка до хати,
    Бо кличе їх старенька мати.
    За діточок пережива,
    Щоби не змокнули бува.

    А хмара йде , а хмара йде
    І дощ тепер сильніш січе.
    " Гроза!" - кричать так дітлахи,
    Бо аж тепер вже впевнені вони.

    Літо кожного разу дивувало людей чимось новим і непередбачуваним. Наприклад, якщо завітати до соснового лісу, який неподалік нашого села, можна відкрити для себе дуже багато невідомого і чарівного. Йдеш по траві, а навкруги зелені дерева та кущі. Ти, ніби в раю! А коли подивишся вниз, то побачиш безліч квіток і соковиті ягоди-суниці.
    Десь у гущавині червоніється кущ малини, а он на галявині ожина. Як чудово в лісі! Чути різноголосся різних пташок, запах стиглих суниць, малин та черешень. А коли виходиш з лісу, бачиш колгоспне поле, на якому все біло. Що це - сніг? Ні, це ж запашна гречка. А коли пройдеш ще трохи, то побачиш квітучі липи. Як чудово пахне в повітрі та чути жуяння бджіл. Ох, і чудовий, і смачний буде липовий мед! А коли заходиш у сад, то кругом тебе яблуні, вишні, черешні, груші, кущі смородини, порічок та аґрусу. Так і хочеться накинутись на ці стиглі смачні фрукти. Так, літо - це чудова пора року.
    Та рідний куточок землі не лише красивий весною і літом, але й чаруючий восени. Осінь так прикрасить село, що, здається, ніби у казці, де все витончено зроблено жовтогарячим кольором.

    ***

    Зійшло зранку осіннє сонце
    И промінням стукає в віконце.
    Зайчики на листі граються,
    А внизу чорнобривці гойдаються.

    Зацвіли ті чорнобривці коло хати,
    Що їх посадила моя мати
    І тепер колише їх осінній вітер,
    Колише, мов, маленькі діти

    І тихо "люлі" їм співає
    І чорнобривці засинають.
    Заснули, мов, маленькі діти,
    Лиш похиливши додолу віти.

    Заснули чорнобривці... Сплять. Стомились бідолашні! Цс-с-с! Тихо. Не будіть...
    Ступила тільки осінь на поріг, а за нею вже чути, як шкільний дзвоник кличе всіх дітей на урок. Школо, школо, рідна моя школо!

    На пороги рідної школи
    Не раз уже я ступала
    І там, саме в ній,
    Я грані науки черпала.

    І я пам'ятаю ще досі,
    Як гордо ішла в перший клас,
    Як написала на дошці
    Першу кривеньку літеру "А".

    У стінах рідної школи
    Я зустрічала радість і розчарування,
    У стінах рідної школи
    Вчитись я мала велике бажання.

    Школа для мене була другим домом,*
    В якому минуло дитинство моє,
    Школа і досі є другим домом,
    В якому проводжу юнацтво своє.

    ***

    І так минула осінь, вдарили перші приморозки, а голі дерева та кущі давним-давно поринули у сон. Та село не перестало чарувати всіх своєю красою. Нехай воно в зелених шатах чи жовтому вуалі, чи вкрилось інеєм і білою пухнастою ковдрою, воно завжди буде красивим і чаруючим.
    Рідне село не лише зовні красиве, а й внутрішньо, особливо традиціями, які передаються з покоління в покоління. Внутрішня краса мого села також виражається ласкавим привітом, церковними святами, віруваннями, мудрістю дідусів і бабусь, талановитими людьми, які є нашою гордістю. Мій рідний куточку землі, скільки ще криється таємниць у тобі, які розкривають твою красу? Моя рідна Батьківщино, а скільки ти криєш таємниць у собі? Скільки?.. Тебе возвеличують поети, письменники, критики, романтики, драматурги, прозаїки, філософи. Тобою захоплюються туристи... Та на превеликий жаль, тебе зараз роздирають на шматки, як колись, у ті страшні часи. Тебе хочуть обманути, вкрасти. Тобою нехтують... А згадаймо скільки крові пролили наші пращури за свободу Україні. А згадаймо, як боролися мужні й хоробрі козаки, як схрещували шаблі воїни УПА, як таємно створені партії боролись за справедливість і волю.

    Сьогодні наша Україна незалежна,
    А що було колись, у ті страшні часи.
    Колись вона була для нас Правобережна,
    Де прав не мали ми, бо були всі раби.

    А нами керували польськії пани,
    І били нас, як щось не так сказали.
    І діти, і жінки й чоловіки - всі працювали, як воли,
    Але й для нас часи веселії настали.

    Де на Волині зародилася УПА,
    Де були сильнії й хоробрі вої,
    І перемоги зазнала теж вона,
    Та за цеє відбулися не однії бої.

    Й тепер хвилиною мовчання
    Згадаєм тих, хто згинув на війні
    Під час цього великого повстання
    Для волі й свободи Україні.


    І таки вибороли Україні свободу, за що можуть гордитися там на небесах.
    Рідна Батьківщино, я люблю тебе, як квітка сонце, як риба воду. Я люблю тебе , як кожний гідний патріот. Ти завжди будеш займати у моєму серці чільне місце, місце за яке ти будеш гордитися. Рідна Батьківщина, твоя зовнішня краса надзвичайна і неповторна. Жаль, що про внутрішню так не скажеш. Дуже хотілося, щоб твоїм девізом було благополуччя в державі. Щоб кожний громадянин пишався тобою і возвеличував. Нещодавно минуло п'ятнадцять років твоєї незалежності, п'ятнадцять років самостійності, волі, п'ятнадцять років свободи думки й слова. Я бажро хобі, моя Вітчизно, щоб твоя незалежність була вічною. Україно, козачий краю, нехай завжди на твоїх теренах звучить рідне українське слово і завжди лунає українська пісня. Хай верба й калина буде талісманом кожного українця, бо як каже українська мудрість: "Без верби і калини нема України". Рідна земле, батьківський куточку живи щасливо і вічно, чаруй всіх своєю красою, яка є безсмертною.

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського