на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Бібіліотека для дітей

    ТРАГЕДІЯ, що сталася у перші дні війни

    У неділю вранці, 22 червня 1941 року з Сокаля надійшла звістка про вибух війни. Цю вість нам ствердив і наш Лучицький священик отець Мартин Миколайчук, сини якого слухали радіо і почули це повідомлення. В цей час мужчини сиділи по льохах.
    А в п'ятницю 27 червня о 10 годині в церкві правилась Служба Божа. Вартував біля Храму Божого один чоловік. Раптом з лісу, що від Завидова, вийшло троє солдат у совєтській формі, підходять до вартового і починають розпитувати, що в селі нового, чи є німці? На запитання хто вони — відповідають, що втікачі однієї частини і хочуть дістатися до німців і чи не знає хто, чи німці вже близько. На ці запитання чоловік відповідає, що священик править Службу Божу, а його сини сидять у льоху і слухають радіо, яке повідомляє, що німці вже в Сокалі.
    Тоді совєтські солдати заходять у церкву, виводять звідти отця Миколайчука, забирають з льоху двох його синів, розстрі люють і кидають у яму... За що замордовано цих у нічому невинних людей, ніхто з односельців не знав.
    А через дві години у селі вже порядкували німці. На другий день мешканці Лучиць відкопали замордованих батька і синів Миколайчуків. Тіла їх почорніли. У п'ятьох відрах спирту обмивали парафіяни тіла свого пароха і його синів. Гіркі сльози котили ся з їх очей, бо не знали що чекає їх завтра, не знали який наступний окупант прийде на українську землю. А в неділю, в останню путь проводжали мешканці Лучиць і навколишніх сіл свого душпастиря і його молоденьких синів, які щойно виходили на життєву дорогу і яка так жорстоко була обірвана. У цю скорбну годину по всіх - греко-католицькнх церквах на Україні били дзвони, бо такс розпорядження видан Митрополит Андрей Шептицькнй. А на надмогильному пам'ятнику вдячні односельці написали слова: «Борцям за волю України». Не раз вже по війні цей надпис на могилі бісив тих, які у той час сиділи у райкомах і парткомах.
    І ще довго після війни по наших краях вперто поширювалась вигадка, що священик і його сини замордовані німцями. Та залишились очевидці, які добре пам'ятають відвідини совєтських солдатів у перші дні війни в село Лучиці.
    А нині до могили лучицьких патріотів приходять люди з молитвою на устах і пророчать їм вічную пам'ять.

    Галина ЛЯШ,
    колишня мешканця с.Лучиць,

     

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського