багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати,
завітавши на сторінку
Бібіліотека для дітей
ТРАГЕДІЯ, що сталася у перші дні війни
У неділю вранці, 22 червня 1941 року з Сокаля надійшла звістка про вибух
війни. Цю вість нам ствердив і наш Лучицький священик отець Мартин Миколайчук,
сини якого слухали радіо і почули це повідомлення. В цей час мужчини сиділи
по льохах.
А в п'ятницю 27 червня о 10 годині в церкві правилась Служба Божа. Вартував
біля Храму Божого один чоловік. Раптом з лісу, що від Завидова, вийшло троє
солдат у совєтській формі, підходять до вартового і починають розпитувати,
що в селі нового, чи є німці? На запитання хто вони — відповідають, що втікачі
однієї частини і хочуть дістатися до німців і чи не знає хто, чи німці вже
близько. На ці запитання чоловік відповідає, що священик править Службу Божу,
а його сини сидять у льоху і слухають радіо, яке повідомляє, що німці вже
в Сокалі.
Тоді совєтські солдати заходять у церкву, виводять звідти отця Миколайчука,
забирають з льоху двох його синів, розстрі люють і кидають у яму... За що
замордовано цих у нічому невинних людей, ніхто з односельців не знав.
А через дві години у селі вже порядкували німці. На другий день мешканці
Лучиць відкопали замордованих батька і синів Миколайчуків. Тіла їх почорніли.
У п'ятьох відрах спирту обмивали парафіяни тіла свого пароха і його синів.
Гіркі сльози котили ся з їх очей, бо не знали що чекає їх завтра, не знали
який наступний окупант прийде на українську землю. А в неділю, в останню
путь проводжали мешканці Лучиць і навколишніх сіл свого душпастиря і його
молоденьких синів, які щойно виходили на життєву дорогу і яка так жорстоко
була обірвана. У цю скорбну годину по всіх - греко-католицькнх церквах на
Україні били дзвони, бо такс розпорядження видан Митрополит Андрей Шептицькнй.
А на надмогильному пам'ятнику вдячні односельці написали слова: «Борцям за
волю України». Не раз вже по війні цей надпис на могилі бісив тих, які у
той час сиділи у райкомах і парткомах.
І ще довго після війни по наших краях вперто поширювалась вигадка, що священик
і його сини замордовані німцями. Та залишились очевидці, які добре пам'ятають
відвідини совєтських солдатів у перші дні війни в село Лучиці.
А нині до могили лучицьких патріотів приходять люди з молитвою на устах і
пророчать їм вічную пам'ять.
