МОГЛИ ВБИТИ НЕВИННОГО

ДЕЩО ПРО ПОЧАТКИ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ І ФАШИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ

Минають літа і з ними відходить у минуле пережите кожною людиною. Хочу тут згадати про події півстолітньої давності, як я їх сприйняв і пережив.
Зразу, як тільки прийшли совєти до нас у тридцять дев'ятому році, почались і горячково велись роботи по захисту кордону з Німеччиною, який проходив по ріці Західний Буг. Наше село Горбків опинилось в центрі цього коловороту. Щоденно треба було з села висилати по 10-15 підвід в Іваничі чи Стоянів для Перевезення різних будівельних матеріалів, різного військового спорядження. На кілька днів доводилось виїжджати за лісом. Велось будівництво доріг, бараків. Роботи було багато, але за неї ніхто не платив.
Потім розпочались спорудження різних оборонних об'єктів- дотів, дзотів, протитанкових ровів. Сюди зганяли масу людей і не тільки з сіл нашого, але й інших районів та областей. В робочі батальйони забирали молодь. Їх обмундирували і вони працювали на будівництві.
Все це я бачив кожного дня, бо возив кіньми начальника цього будівництва Іноземцева та військового інженера Шатова. Останній з них розказував, що він сибіряк і в його батька була господарка. Потім сім'ю розкуркулили і їй довелось покинути село, і в пошуках роботи псребратись у місто. По Горбкову поширювались чутки, що його жителів будуть переселювати, бо п'ять кілометрів від кордону має бути чиста смуга. У повітрі пахло війною, відчувалось напруження, а офіційна пропаганда все це заперечувала. Па світанку 22 червня сільські хати здригнулись під гарматних вистрілів і розривів бомб.
Навколо чувся, гул моторів, стрілянина. В селі загорілись деякі будівлі. Почали підступати військові, втікали люди, що працювали на будівництві військових об'єктів.
Через деякий час появились німці в селі. Почали збирати мужчин біля церкви. З них взяли п'ятнадцять чоловік для ремонту моста на Спасівці, що йде на Суховолю. Коли туди ми добрались, то почули крик про гази. Всі військові вдягнули протигази, а нам казали вернутись додому. Те ж саме було і в селі. Коли я повернувся додому, то побачив, що на нашому подвір'ї організовується військовий лазарет. Для того, щоб його замаскувати, вирубували дерева в садку. В перший день німецької окупації сім родин залишились бел осель, які згоріли, чотирьох людей було вбито. Почала горіти й наша хата, але її вдалося погасити.
На третім день німці виганили людей в напрямі Сокаля для поховання вбитих. То тут, то там чулась стрілянина. Обстановка була складною і неясною. Прохожих перевіряли й обшукували. В будь-який момент тебе могли безневинного задарма вбити. Потім ми по трапили на Поторицю, звідки нас відпустили додому. В перші дні війни загинуло в районі чимало й мирного населення, зокрема євреїв. На місці їх загибелі встановлено пам'ятний знак.

Михайло МАТРИПУЛА. с. Горбків

Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського