багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати,
завітавши на сторінку
Бібіліотека для дітей
ГОРБКІВ — 22 червня 1941 року
Наше село Горбків недалеко Сокаля, віддалене всього 5 км на схід від пограничної
ріки Буг, було немов та "перша хата скраю", яка стає звичайно першою
жертвою нічних напасників.
Напередодні вибуху німецько-російської війни в селі панував зловісний настрій
неспокою і передчуття великого горя. У вечірніх годинах, як звичайно перед
неділею, молодь збиралася гуртками на зустрічі-розмови, але ані голосних
перегукувань, ані тим більше жартів і пісень того вечора не було чути. Всі
були сумні та пригноблені. По коротких перешіптуваннях і зідханнях всі мовчки
розходились по хатах.
В неділю 22 червня 1941 року, біля 4-ої години ранку, здавалося, вся земля
раптом затряслася від страшних гуків, розривів і вибухів важких і найважчих
стрілен німецької артилерії з-поза Бугу. Зірвалось усе, що живе, з зойками,
бідканнями, гарячковим взиванням Божої помочі, трясучись у тривозі. Село
заметушилося як розбите муравлище, передчуваючи страшну біду.
В останніх днях перед вибухом війни більшовицьке начальство звеліло стягнути
до Горбкова сотні підвод із сусідніх сіл для вивоження землі, що її цілі
гори викинено з виритих протитанкових ровів на селянських нивах. Скільки
тієї горбківської землі тоді порили й знищили прокляті "визволителі" зі
сходу! А все надармо. Німецькі танки в'їхали у село прямо брукованою дорогою,
т. зв. "гостинцем".
Німці били з важкої артилерії, орієнтуючись на телеграфічні стовпи, що
тягнулися рядом аж до сільради. Будинок сільради знищено, а разом з ним пропало
й чимало людських хат і господарських будинків. Обсерваційним пунктом для
німців був величезний бальон, завішений над Горбковом.
Німецький напад заскочив московські пограничні застави повністю. Біля год.
6-ої ранку німці були вже в селі. І тут вони відразу виявили свою нікчемність
та перекреслили всякі сподівання на них, як "кращих визволителів".
Приблизно один кілометр за Горбковом було велике господарство заможного
й свідомого українця Ворони. Там москалі закопали свої дві гармати, з яких
почали обстрілювати село, вже опановане німцями. Не тривало це довго, бо
німці швидко захопили в полон всю ту "московську" заставу. Серед
полонених "русів" було принаймні 20 молодих украінців-галичан.
І от п'яні німецькі солдати, відвівши полонених на яких 50 метрів від господарства
Ворони, почали їх розстрілювати, таки на очах місцевих людей. Всі вони заніміли
з несподіванки й жаху. Тільки господиня, пані Ворона, яка знала німецьку
мову з часів навчання в австрійській школі, рішуче підійшла до німецького
старшини і закричала:
— Що ви робите?! Це ж не совєти, це "естеррайхіше ґаліціянер!"
Заки старшина зрозумів, що до нього говорять, з полонених
залишилися в живих вже тільки два наші юнаки. Німець байдуже здвигнув раменами:
— "Дас іст шон цу шпет!" (Вже запізно).
Врятовані хлопці впали на коліна перед панею Вороною і гаряче дякували
їй за рятунок від певної смерти.
Цей жахливий безглуздий злочин німців у перші години їхнього походу на
схід незвичайно збентежив і насторожив усе українське населення Горбкова
і сусідніх сіл. Людям відкрилися очі на трагічну дійсність: німці прийшли
не визволяти нас, але нищити і грабувати на свою користь. Я сама була свідком,
як два похмурі напівп'яні вояки вдерлися до хліва господаря Маґери, витяти
безрогу і відразу її забили. Господар мовчки дивився, не наважуючись протестувати.
Тоді німці взялися до теляти, щоб і його зарізати. Маґера не витримав і,
підійшовши до них, гукнув:
— Гальт!
Заскочений німець визвірився на Маґеру і, вихопивши пістолю, заверещав:
— Три кроки взад, бо стріляю!
Маґера сполотнів і відійшов без слова. Тоді всі зрозуміли, що настає "нова
ера". Німці вишкірили свої вовчі зуби...
Через два дні опісля, у вівторок 24 червня, червоноармійці розпочали зі
сходу свій протинаступ і підійшли на відстань одного кілометра від села.
Совєтська артилерія стала обстрілювати село безладним вогнем, що тривав 3-4
години. Горбківців огорнув новий страх перед неминучою помстою-погромом з
боку московських "визволителів".
За якийсь час загриміли від заходу німецькі танки. Було їх чотири. Вони
вдарили вогнем на відділ яких 300 червоноармійців і розбили їх ущент.
Слаба це була потіха для горбківців. Село було майже зовсім знищене, а
багато мешканців його загинули вже в перших днях тієї війни.