на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Бібіліотека для дітей

    ГОРБКІВ — 22 червня 1941 року

     

    Наше село Горбків недалеко Сокаля, віддалене всього 5 км на схід від пограничної ріки Буг, було немов та "перша хата скраю", яка стає звичайно першою жертвою нічних напасників.

    Напередодні вибуху німецько-російської війни в селі панував зловісний настрій неспокою і передчуття великого горя. У вечірніх годинах, як звичайно перед неділею, молодь збиралася гуртками на зустрічі-розмови, але ані голосних перегукувань, ані тим більше жартів і пісень того вечора не було чути. Всі були сумні та пригноблені. По коротких перешіптуваннях і зідханнях всі мовчки розходились по хатах.

    В неділю 22 червня 1941 року, біля 4-ої години ранку, здавалося, вся земля раптом затряслася від страшних гуків, розривів і вибухів важких і найважчих стрілен німецької артилерії з-поза Бугу. Зірвалось усе, що живе, з зойками, бідканнями, гарячковим взиванням Божої помочі, трясучись у тривозі. Село заметушилося як розбите муравлище, передчуваючи страшну біду.

    В останніх днях перед вибухом війни більшовицьке начальство звеліло стягнути до Горбкова сотні підвод із сусідніх сіл для вивоження землі, що її цілі гори викинено з виритих протитанкових ровів на селянських нивах. Скільки тієї горбківської землі тоді порили й знищили прокляті "визволителі" зі сходу! А все надармо. Німецькі танки в'їхали у село прямо брукованою дорогою, т. зв. "гостинцем".

    Німці били з важкої артилерії, орієнтуючись на телеграфічні стовпи, що тягнулися рядом аж до сільради. Будинок сільради знищено, а разом з ним пропало й чимало людських хат і господарських будинків. Обсерваційним пунктом для німців був величезний бальон, завішений над Горбковом.

    Німецький напад заскочив московські пограничні застави повністю. Біля год. 6-ої ранку німці були вже в селі. І тут вони відразу виявили свою нікчемність та перекреслили всякі сподівання на них, як "кращих визволителів".

    Приблизно один кілометр за Горбковом було велике господарство заможного й свідомого українця Ворони. Там москалі закопали свої дві гармати, з яких почали обстрілювати село, вже опановане німцями. Не тривало це довго, бо німці швидко захопили в полон всю ту "московську" заставу. Серед полонених "русів" було принаймні 20 молодих украінців-галичан. І от п'яні німецькі солдати, відвівши полонених на яких 50 метрів від господарства Ворони, почали їх розстрілювати, таки на очах місцевих людей. Всі вони заніміли з несподіванки й жаху. Тільки господиня, пані Ворона, яка знала німецьку мову з часів навчання в австрійській школі, рішуче підійшла до німецького старшини і закричала:

    — Що ви робите?! Це ж не совєти, це "естеррайхіше ґаліціянер!"

    Заки старшина зрозумів, що до нього говорять, з полонених

    залишилися в живих вже тільки два наші юнаки. Німець байдуже здвигнув раменами:

    — "Дас іст шон цу шпет!" (Вже запізно).

    Врятовані хлопці впали на коліна перед панею Вороною і гаряче дякували їй за рятунок від певної смерти.

    Цей жахливий безглуздий злочин німців у перші години їхнього походу на схід незвичайно збентежив і насторожив усе українське населення Горбкова і сусідніх сіл. Людям відкрилися очі на трагічну дійсність: німці прийшли не визволяти нас, але нищити і грабувати на свою користь. Я сама була свідком, як два похмурі напівп'яні вояки вдерлися до хліва господаря Маґери, витяти безрогу і відразу її забили. Господар мовчки дивився, не наважуючись протестувати. Тоді німці взялися до теляти, щоб і його зарізати. Маґера не витримав і, підійшовши до них, гукнув:

    — Гальт!

    Заскочений німець визвірився на Маґеру і, вихопивши пістолю, заверещав:
    — Три кроки взад, бо стріляю!

    Маґера сполотнів і відійшов без слова. Тоді всі зрозуміли, що настає "нова ера". Німці вишкірили свої вовчі зуби...

    Через два дні опісля, у вівторок 24 червня, червоноармійці розпочали зі сходу свій протинаступ і підійшли на відстань одного кілометра від села. Совєтська артилерія стала обстрілювати село безладним вогнем, що тривав 3-4 години. Горбківців огорнув новий страх перед неминучою помстою-погромом з боку московських "визволителів".

    За якийсь час загриміли від заходу німецькі танки. Було їх чотири. Вони вдарили вогнем на відділ яких 300 червоноармійців і розбили їх ущент.

    Слаба це була потіха для горбківців. Село було майже зовсім знищене, а багато мешканців його загинули вже в перших днях тієї війни.

    Ольга Мілящук-Гайдуковська

    Надбужанщина-Т.3 Нью-Йорк -Париж - Сідней - Торонто,1994


     

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського