на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Бібіліотека для дітей

    ВІЧНИЙ РЕВОЛЮЦІОНЕР

    У грудні минає 51 рік від смерті Івана Климова-Легенди

    ...Замордував його гітлерівський опричник Віллі Вірзінг в дні 4 грудня 1942 р. В особі Івана Климова-Легенди ОУН і український, визвольний рух втратив иайвидатнішого революціонера, який ціле своє життя боровся і згинув у боротьбі за українську державу. Іван Климів — це виїмкова постать українського революціонера, що «все, що мав, віддав для однієї ідеї», готуючи день національної революції. Народився в Сільці Белзькому, Сокальського. повіту, в 1908 р. Вже в сокальській державній гімназії стає членом підпільного націоналістичного гуртка та членом «Пласту». Після закінчення гімназії, в 1929 р. записується на студії права на Львівському університеті. Тоді стає членом УВО, а пізніше членом Організації Українських Націоналістів. У 1931 р. стає перед судом як член організації нелегального «Пласту». У днях 4—11 січня 1931 р. відбувся в Сокалі процес 35 пластунів і пластунок на чолі з Іваном Климовим Про вислід процесу немає даних, треба гадати, що нікого з підсудних не засуджено. У 1932 р. Івана Климова арештовано і засуджено на шість місяців ув'язнення в окружному суді у Львові за протипольську промову. Знову ж львівський суд присяглих засудив 28 грудня 1933 р. студента Івана Климова на 15 місяців в'язниці за приналежність до ОУН і кольпортаж нелегальної літератури на Волині і в Сокальщині.
    Але ні арешти, ні переслідування не зупинили Климова в його революційній роботі. Коли постав у Польщі перший концентраційний табір в Березі Картузькій, Іван Климів і його молодший брат Гриць були першими кандидатами до цієї „моцарствової інституції”.
    Після виходу із концтабору в 1935 р., Іван Климів перейняв пост провідника ОУН на Сокальщині, почав організувати ОУН на терені Волині та ламати "Сокальський кордон". На цьому відтинку присвятив він максимум уваги. Незабаром Волинь була покрита сімкою ОУН. Польський окупант, відчуваючи загрозу, розпочав у 1936 — 1937 рр. масові арешти серед української молоді і студентства Волині. Весною 1937 р. польська поліція арештувала Івана Климова-Легенду та перевезла до Луцької тюрми. Літом відбувся в Луцьку процес «42», на якому був теж Климів-Легенда. Процес проти 42 молодих українців, звинувачених у приналежності до ОУН тривав 14 днів_і замітився 31 серпня 1937 р. На тому процесі Климів відмовився від всяких зізнань, лише склав таку заяву: я громадянин України і польський окупаційний суд не має права мене судити, його засудили на 10 ровів ув'язнення. Вийшов на волю у вересні 1939 р., після упадку Польщі. На початку 1940 р. Іван Климів стає Краєвим провідником ОУН України. У важкій підбольшевицькій дійсності організує визвольну боротьбу та розбудовує революційні кадри. Після проголошення відновлення української державности в дні 30 червня 1941 р. стає членом Тимчасового Державного Правління для спеціяльних доручань. Тоді в липні 1941 р. видає заклик до українського народу не давати залишеної зброї ворогам, але заховувати до слушного часу. Це звернення він підписав «льойтенант Євген Легенда» і від того часу мав це псевдо. Це звернення дуже озлобило німців. Під німецькою окупацією І. Климів Легенда, на становищі Краєвого провідника та члена головного проводу ОУН. Всю свою енергію спрямував на розбудову націоналістичного руху на оседніх та східних землях України. На тому становищі працював аж до самої смерті.
    Сьогодні, в 51, річницю смерті І.Климова, хочемо накреслити сильветку-постать Климова-Легенди. Він відзначався багатьма прикметами: ідейність, любов до своєї Батьківщини, привітність в співжитті з людьми і ін. Цінувала його безмежна фанатична любов до України та, ненависть до, її гнобителів. Для прикладу можна навести такі моменти, про які згадує в своїх споминах інж. Семен Романів, коли в жовтні 1939 р. з Белзчини відступили московські большевики, а до Белза вступили німецькі частини, «батьки» народу вітали, їх хлібом і сіллю. Спостерігаючи це все, І. Климів відкрито сказав: «Я б тих с... синів скоропострілом привітав»*.
    Будучи в підпіллю, Легенда мав зв'язки з Митрополитом Шептицьким, про що згадує у своїх спогадах Володимир Лобай: «Добре знаю, цю Легенда був у постійному контакті з Митрополитом Андреєм Шептицьким. З його наказу село Ременів Жовківського району мало опікуватися Митрополитом і його оточенням, постачаючи до Святоюрської палати все, що лиш було потрібне для життя. Зв'язковою Легенди до Митрополита була сестра-монахиня Марія, родом з Ременова, яка жила там при батьках після розігнання її монастиря большевиками Вона часто бувала у Митрополита, передаючи і забираючи «грипси».
    «Влітку 1940 р. я, з наказу Легенди, удавався разом зі сестрою Марією до церкви св. Юра. Вона була одягнена як черниця. Ми поїхали фурою на краківський ринок, а далі пішли пішки. Я нібито ніс її пакунок. До палати я не заходив, бо як нам сказали Митрополит у той час лежав хворий. Сестра Марія пішла досередини, а я сидів на подвір’ї. Звичайно по подвір’ї швендяли люди; які виходили з церкви, але того дня чи в той час, не було там нікого. В певному моменті на балькон вийшов Митрополит, рухаючись при допомозі сестри Марії, поблагословив мене і сказав виразним голосом: — Скажіть Іванові, що я добре почуваюся і благословляю його. Я низько вклонився нашому святцеві»**.
    На початку вересня 1941 р. автор цієї статті і Степам Кузьмин були арештовані в Ярунському районі та перевезені до тюрми в Новоград-Волинському.
    Може тиждень або більше, до нашого господаря, де ми жили, прийшов незнайомий чоловік і запитав чи тут живе Микола. Господар відповів: так, але він і його товариш арештовані й сидять в тюрмі у Новоград-Волинському. Незнайомий витягнув з кишені плік совєтських банкнотів і, вручаючи господареві 1000 карбованців, сказав: Передайте, будь-ласка арештованим». Коли наша зв'язкова прийшла до тюрми на побачення то описала нам вигляд незнайомого, ми переконалися, що то був Легенда. Цей епізод переконав нас, як Легенда дбав про своїх людей. При тому треба підкреслили, що ні я, ні Степан не були особисто знайомі з Легендою. Легенда ризикував особисто своїм життям, щоб допомогти, в той час як московські посіпаки на німецькій службі полювали на бандерівців.
    На закінчення ще один епізод, до тепер невідомий і ніде не. занотований. На Україні в той час, крім німецьких військ, стаціонували теж мадяри, румуни та словаки. Легенда зумів нав'язати зв'язки з вищим командуванням словацької армії. У висліді розмов зі словаками Легенда мав змогу їздити в Україні в словацькому мундирі, як підстаршина. Під кінець жовтня 1941 р. Легенда зі словацьким старшиною та його адьютантом приїхали до Житомира, де їх гестапо арештувало. Що була за причина арештування, невідомо. Словацький старшина телефонічно зв'язався зі своїм штабом. Головне командування словацької армії зробило страшну авантуру і німці їх звільнили. Легенда разом зі словаками поїхав до Корця, де зголосився на зв'язкову квартиру. Після одноденного побуту в Корці Легенда зі своїми супутниками вирушив на Захід в напрямі Галичини.

    Микола МАРТИНЮК м. Блюмінгтон. (США).

    * Семен Романів. Революційна Сокальщина в моїх спогадах. Надбужанщнна. 1989, т. 2, стор. 114.
    ** Володимир Лобай. З моїх переживань. В. Макар. Бойові друзі, 1980 стор. 7

     

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського