на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Бібіліотека для дітей

    Коли ви вмирали

    (Про Я.Старуха - редактора підпільної преси)

    Бриль І .
    Сокальщина, 1999, 30 вересня

    До 55-річчя зародження УПА

     

    Історія українського народу, починаючи вже з ХV ст., -- це постійні національно-визвольні змагання безперервна боротьба за визволення з чужоземної неволі, за побудову незалежної української держави. Вогонь національно-визвольної боротьби з особливою силою запалав у 1917-1920 рр., коли на полях кривавих битв вирішувалась доля Української Народної Республіки. Після поразки визвольних змагань українські землі знову стали здобиччю захланних сусідів, головним чином совєтської Росії та Польщі.

    Під час Другої світової війни настав етап визвольного змагу, який продовжувався майже тринадцять років. Єдиною ідейною силою в тому часі, яка підняла народ на боротьбу, Організація Українських Націоналістів (ОУН). Саме ОУН своєю програмовою метою поставила створення Української Самостійної Соборної Держави створила на окупованій німцями території Українську Повстанську Армію, яка без всякої допомоги ззовні вела в 40-х, 50-х роках збройну боротьбу з переважаючими силами двох тоталітарних монстрів – фашистською Німеччиною і сталінською Росією. До того ж відділи УПА в 1944-1947 рр. боронили Холмщину та Лемківщину (тобто Закерзонський край) від розбою польських банд, що загнали українців з прадідівських земель на північний захід повоєнної Польщі.

    Боротьба ООН УПА – це великий скарб нації. Безмежне число якої одчайдушної героїки ми повинні знати, пам'ятати. Бо власне з подібних геройських вчинках, епізодів і створюється сторінки нашої історії.

    Про один з сотень таких епізодів і піде мова – про геройську смерть 50 років, тому Ярослава Старуха -- “Стяга” 1910 року в Слободі Золотій, Козівського району на Тернопільщині. Після закінчення Бережанської гімназії, де пройшов молодіжний пластівський гарт, поступив до Львівського університету на факультет права. Довголітній член Проводу ОУН, редактор численних націоналістичних видань та різних статей у журналах, підпільній пресі.

    1934р. За підпільну націоналістичну працю був арештований і запроторений до Берези Картузької , а в 1939 р. арештований вдруге і засуджений на 13 років ув'язнення. Вийшовши восени цього ж року на волю , Я. Старух активно включається в роботу Проводу ОУН Степана Бандери і стає референтом пропаганди.

    В час проголошення Державного управління у Львові 30 червня 1941р. Ярослав один з тих, хто виступив із заявою по Львівському радіо. Незабаром гестапівці його заарештували і кинули до тюрми на Лонцького, піддавши як члена уряду Ярослава Стецька жахливим тортурам. Та незабаром (згідно розробленого плану підпілля) його і Дмитра Гриця визволяють з фашистських застінок. В 1943-1944рр. Струк - “Стяг ” стає редактором підпільної радіостанції “Вільна Україна” в Карпатах, а в 1945 році отримує призначення у VI-у Воєнну Округу Краєвим Провідником ОУН на Закерзоння. Тут він проявив свій талант, зорганізувавши досконалу сітку підпілля, включно з бункрами, магазинами харчів, зброї , шпиталями, майстернями та подиву гідну розвідку на цілому Закерзонні, а навіть цілій території Польщі. Як висловився один польський генерал, досліджуючи після війни українське підпілля, що це було “Паньство в паньстве” (Держава в державі).

    Під осінь 1947р. відділи УПА віддійшли далі в Карпати, а інші -- рейдом на Захід. У терені вже не було більшої сили УПА, лише деякі боївки та сітка ОУН зі своїм Краєвим Провідником. Тепер ворог вільніше прочісує терени в пошуку “Стяга”. І коли нарешті удалось напасти на слід командитного бункара, ворог цей ліс оточує більшими загонами свого війська, а цілий ліс обводить колючим дротом із сотнями дзвіночків на них, щоб, не дай Боже, цей “гайдамака” не вивтікав вночі живим з оточення ...

    Врешті починається кількаденна боротьба. На підступах до бункра від вибуху мін гинуть десятки атакуючих головорізів. У бункрі перебуває Провідник “Стяг” з кількома членами залоги: “Чорноморець”, “Ігор”, “Змійко”, “Донський” (один з них Ярон Кудлайчук, уродженець не існуючого нині села Городиловичі, Сокальського повіту). Що думали ці сини України в останні хвилини життя? Вони ще молоді, з освітою, у них десь там є рідня, багато друзів. У них така багата і прекрасна Україна, за волю якої вони так завзято і довго боролись.

    А між тим, в бункрі знаходиться ще один величезний архів VI-ої Воєнної Округи УПА і Закерзонського Краю ОУН. Адже під цим проводом у терені діяло 24 Теренові проводи і тисячі людей під зброєю. І щоб проститися з життям, потрібно ще багато зусиль, щоб вирішити питання архівних документів , де вписані тисячі імен і адреси провідних людей як в Краю, так і за кордоном. Цей архів стає тепер найбільшим клопотом Провідника. Всі завзято і напружено готують кінець архіву і собі. Адже в бункрі багато зброї, сильні міни і бочка нафти. Все це було відповідно поскладане, поки не впевнились, що з вибухом буде все знищено.

    Третього дня на околиці с. Монастир (тепер Польща) шість великих саперських мін, вмурованих в бункрі ще в часі його будови, розірвали наших провідних героїв і цілковито знищили архів. Сталося це під вечір 17 вересня 1947 року.
    Але жорстока боротьба на ЗУЗ тривала. Підпілля боролося не лише зброєю, але й гострим викривальним словом. В кінці 1947 р. в маленькому містечку Товстому, що на Тернопільщині, в глибокому секреті в господарстві Мотичків була споруджена підземна типографія. Їй-то і було присвоєно ім'я Краєвого провідника Ярослава Старуха -- “Стяга” забезпечувала пропагандистським матеріалом населення не лише Подільського краю, всієї Галичини, але також і східні області України.

    Керована референтом пропаганди Чортківського окружного проводу ОУН “Григором” друкарня випускала повстанські журнали “До волі”, “Підпільне слово”, сатиричні видання “Хрін”, “Перець”, передруковувала журнал “Ідея і чин”,. Випускала актуальні листівки – звернення до українських селян, компартійних вельмож, до “стрибків”, колгоспників, молоді, тощо. І лише 5 травня 1951 року енкаведистські посіпаки наскочили на обійстя Мотичків і зліквідували ідеологічну твердиню, де протягом чотирьох літ кувалося слово іменем лицаря Золотого Хреста Бойової Заслуги, Краєвого провідника ОУН Ярослава Старуха -- “Стяга”.

     

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського