на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Бібіліотека для дітей

    Вшанування пам'яті

    Про М. Мартинюка із с. Боб'ятина

    Новосад Р.
    Шлях перемоги, 1995, 24 червня

     

    З нагоди відзначування 70-ліття уродин ред. Володимира Макара у 1982 р. старшина УПА Віктор Новак сказав: “До особи Володимира Макара, видатного” діяча й учасника визвольної боротьби нашого століття, можна прикласти ряд крилатих думок і всі вони будуть у згоді з його життям, у згоді з метою-ідеєю, якій він себе посвятив. Завжди обов'язковий, трудолюбивий і працьовитий, він все таки ніколи не погоджувався з гаслом Бориса Грінченка – мовляв -- “Праця єдина з недолі нас вирве!”, бо ж добре засвоїв з історії українського народу, що цілі покоління впродовж століть гинули в чужому робочому ярмі, без жодної користі для України. Для нього моттом життя стало Франкове -- “Лиш боротись – значить жить!”. Синтеза понять: праця-змагання-боротьба стала змістом усього його життя.

    Ці слова були влучні і правдиві тоді та й не втратили своєї актуальності ще й на дальших 11 років, бо сл. п. Володимир Макар не склав своєї зброї-слова майже до останнього віддиху. І хоч би яких великих слів велику силу не вживати, то суть залишиться одна – оце 26 грудня 1993 року відійшла від нас людина, гідна зватися достойним найменням одного з найкращих синів Матері-України, а точніше – її Надбужанської Землі. Доля присудила йому довгий і важкий шлях змагань, праці й терпіння, але він ніколи не збився з того тернистого шляху і йшов просто, не маючи ні зерна не правди за собою.

    Ось декілька фактів про його життєвий шлях. Батьки В. Макара походили з с. Поториця біля Сокаля, де й народився їм син Василь. Володимир і донька Ольга прийшли на світ у Станиславові, де їхній батько служив підстаршиною в артилерійському полку австрійської армії. Там проходило сирітське дитинство і юність Володимира, бо спершу померла його мати, а кілька років пізніше і батько. Він виростав у захоронці Сестер Служебниць, а потім жив у бурсі при Духовній Семінарії та вчився в гімназії.

    У 1929 р. став студентом університету у Львові, де попри студії віддався активній праці в студентському русі, а рівночасно в таємній Організації Українських Націоналістів, за що польська окупаційна влада декілька разів його ув'язнювала та засилала до Берези Картузької. Після виходу з того горезвісного концентраційного табору його знову засудили на 7 літ тюрми, з якої вийшов, коли вибухла Друга світова війна і під час повороту додому втратив ногу, яку поранила німецька куля. Вилікувавшись, він учителював на Радехівщині та організував підпілля ОУН. На початку німецько-совєтської війни удостоївся великої честі – проголосити в Сокалі, від імені ОУН, радісну вістку про відновлення української державності Актом 30 червня 1941 р.

    У 1943 р. він працював у підпільній радіовисильні ОУН-УПА “Вільна Україна”, закодованій під назвою “Афродита”, в Карпатах. Разом з тим він безупину опрацьовував стоси організаційних матеріалів, що надходили до Проводу з різних теренів України.

    На доручення Проводу ОУН у 1945 р. відійшов на захід, де працював у Закордонному Представництві УГВР на терені Австрії, згодом переїхав до Бельгії і працював в Українському Допомоговому Комітеті. Там одружився з Паранею-Тересою Бавтро і в 1951 р. переїхав на поселення до Канади, де відразу включився у громадсько-політичне життя. Працював як провідний діяч Спілки Української молоді, Ліги Визволення України, був Членом Головної Управи Товариства колишніх вояків УПА, одним з ініціаторів, засновників і членів редколегії серійного видавництва Літопис УПА.

    Найбільші, мабуть, заслуги для української визвольної справи поклав сл. п. Володимир Макар на полі публіцистики-журналістики. Він написав цілу низку статтей і розвідок, що друкувалися у таких періодичних виданнях, як Голос з-над Бугу, Самостійник, Шлях Перемоги, Визвольний Шлях і Гомін України, де редагував окрему сторінку “Вояцька ватра”.

    У своїй непересічній пам'яті і записках він зберіг численні імена, факти й події з визвольної боротьби і згодом цей величезний матеріал використовував у своїх більших працях, як напр. Береза Картузька, Сім літ визвольних змагань, Бойові друзі, Пройдений шлях. До речі, коли в 1976 році почали появлятися випуски Літопису УПА, виявилося, що чимало з поміщуваних там хронікальних матеріалів про боротьбу УПА в 1943-1947 рр. це й були опрацьовані В.Макарем -- “Вадимом” і з часу підпілля в Україні.

    За віддану працю його нагороджено Шевченківською медаллю Конгресу Українців Канади, “Щитом” Ліги визволення України і почесними грамотами Видавництва Літопису УПА та Всеукраїнського Братства УПА.

    Великого значення він надавав також збиранню і публікуванню матеріалів про окремі регіони України, тому активно співпрацював у виданні збірників Станиславівщина.

    Неоціненні заслуги він віддав також для зорганізування надбужанців. Він був одним із перших ініціаторів і засновників та першим головою Тимчасового Комітету надбужанських земляків, який на першому з'їзді 1981 р. одержав назву Об'єднання Надбужанців. Згодом він був секретарем його Головної Управи, членом Редакційної Колегії та автором статтей у всіх трьох томах збірника Надбужанщина. За його великий вклад у надбужанський рух на третьому земляцькому з'їзді восени 1989 року його іменовано почесним головою Об'єднання Надбужанців позаочно, бо із-за похилого віку і недуги він не міг прибути на зустріч.

    Похорон бл. п. Володимира Макара відбувся 29 грудня з церкви св. Миколая в Торонті, з участю численних священиків, громади і представників політичних і громадських організацій з Канади і з-за кордону. У проиовах над могилою і під час тризни прощали його друзі і співпрацівники, а від Об'єднання Надбужанців промовляв о. митрат Роман Набережний.

    В особі сл. п. Володимира Макара українська національна спільнота втратила невтомного працівника, щирого патріота і борця-революціонера, який усе своє життя посвятив ідеї визволення України та вкінці таки діждався здійснення своєї мрії. Надбужанці повинні гордитися тим, що це їхня земля видала таку велику людину

     

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського