|
 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Василь Чернецький (1837-1900)Громадський діяч, один з основоположників краєзнавства на Західній Україні, декан Белзький.
ПРОСВІТИТЕЛЬРозповідь про Василя Чернецького - одного з основоположників краєзнавства на Західній Україні, колишнього пароха с. Сілець.
В 1890 році газета «Батьківщина», шо виходила у Львові (ч. 18 за 27 квітня) помістила на першій сторінці великий портрет Василя Чернецького і розповідь про його життєвий шлях. З неї довідуємося, що о. Василь Чернецький народився 7 счня 1837 року в гірському селі Тирновці Сяноцького повіту. Ще в дитинстві залишився без матері і його взяв на виховання дід — парох з села Воля Цннка левська. Після закінчення нормальної школи вчився у тодішніх так званих нижчих і вищих гімназіях. Спочатку в Ряшеві, Перемишлі й Новому Санчі, а згодом у Пряшеві, Кошицях та Ужгороді. В 1862 році Василя Чернецького скеровують на працю в село Туринку Жовківського повіту. Відтак завідував капеланіє.ю села Стронятина в Кулнківськім деканаті. Маючи доволі вільного часу, Василь Чернецький починає активно займатися літературною діяльністю, котру розпочав ще на Закарпатті, постійно надсилає дописи до різнюс. газет. Деякі гумористичні оповідання підписує псевдонімом «Фотограф». Особливо активізується його творча і, зокрема, краєзнавча робота, коли він з 1884 року стає парохом в селі Сілець. В. Чернецький укладає хроніку Львівської духовної семінарії, літопис Василіян у Кристинополі, видає цікаву книжечку про Белз, звичаї і життя місцевих євреїв та чудотворного рабина. Чимало енергії і старань Чернецький присвячує громадсько-освітній праці. Він засновує читальні в Сільці, Кристинополі, Пархачі та Доброчині... Завдяки йому в 1895 році в Сокалі починає діяти політичне товариство «Руська Рада». Під час виступів у читальнях, зустрічей з людьми Василь Чернецький побачив низький освітній рівень і незадовільний матеріальний стан більшості дяків міських і сільських церков. Це начиналась смерть у 1888 році улюбленої дочки . Розповідаючи згодом у «Книжочці Місійній» про село Сілець і церкву, на подвір'ї якої є каплиця дідичів Колонтовських і Мадейських, В. Л. Чернецький зі смутком зауважив, що там неподалік і «для мене приготовлена могила, в котрій починає моя незабутня донн, підтята в цвіті віку косою смерти...». Підсумовуючи внесок Василя Чернецького в розвиток українського краєзнавства, Іван Крип'якевич сказав: «...головною його спеціальністю стали історичні описи місцевини. На цьому полі Василь Чернецький займав одно з найперших місць з Венедиктом Площанським — ніхто більше не дав такої маси різних дрібних завваг про всякі оселі як вони оба. Каталог йоф (В. Чернецького — авт.) праць обіймає понад 100 позицій, а число сіл, містечок і міст, які він описав, переходить п'ятдесят...». Василь Чернецький мріяв спорудити пову церкву в селі Сільці, подбав про будівництво печей для випалювання цегли на новин храм, який, па його думку, мав би бути набагато просторішим ніж старенька церква, споруджена ще в 1761 році. Та здійснитись ного мрії не судилося. Газета «Діло» 6 квітня 1900 року (ч. 69) сповістила про смерть В. Чернецького. Ось рядки з некрологу: Ділимося нині з нашими Вп. читателями поки що лише короткою сумною вістю про смерть сего щирого патріота, просвітителя та діятеля народного і писателя; з котрим лучать нашу редакцію найсердечніші святи і котрому «Діло», а з ним і його читателі завдячують багато цінних фейлетонів за час довгих літ. Покійний положив всесторонні і немалі заслуги для справи народної, тож і годен того, щоби кождий, хто знав єго і діяльне його жите, подав матеріали для єго життєписи. Вічна покійному память і земля пером!». Мені невідомо чи хто небудь,, крім академіка Івана Крип'якевича. цікавився; матеріалами щодо життєпису цього основоположника нашого краєзнавства. Але знаю, що зл останні п'ятдесят років на Україні не появилося про нього жодної публікації. Тож хай ця стаття хоч трохи поверне із забуття Василя Чернецького — людину, котра чимало прислужилася до того, щоб ми знали свою історію, минуле рідного краю. Іван ВАШКІВ. Вашків І. Просвітитель: розповідь про Василя Чернецького – одного із основоположників краєзнавства на Західній Україні, колишнього пароха села Сілець /Іван Вашків //Голос з-над Бугу.- 1991.- 5 січ. |
Напис на плиті цього надмогильного пам'ятника, що біля церкви в селі Сілець (на знімку внизу), гласить: тут похований Василь Чернецький — парох села, декан белзькнй... Але так чомусь сталося, що в довгому переліку титулів і відзнак, у цій епітафії пропущено чи не головне — нема жодного слова про те, що Василь Чернецький - один з основоположників краєзнавства на Західній Україні, невтомний громадський діяч... Отож тисячам людей, яким доводилось бувати біля цього пам'ятника або проходити стежкою, що веде повз нього, навіть і на думку неспадало, що тут Похована людина, котра написала понад 100 історико-краєзнавчих нарисів і досліджень, у тому числі про Сокаль і Кристннопіль, Белз і Великі Мости, Тартаків і Варяж, Сілець і Бутини, Завишню | і Городищі, Двірці й Угнів та чимало інших міст і сіл Галичини. Багато цих праць ] свого часу вийшли окреми
5-ми книжечками, але стали бібліографічною рідкістю, а то й раритетами. Не всі вони нині значаться й у І фондах бібліотеки Академії Наук УРС.Р. А скільки його цікавих й цінних статей на [ різноманітні теми розпорошено в галицькій періодиці минулого століття, зокрема в «Слові», «Проломі», «Руській Раді», «Ділі», «Книжочці Місійній», «Батьків щині» та інших! І лише завдяки тому, що колись відомий український історик, академік Іван Крип'якевич видав бібліографію творів Василя Чернецького, ми маємо нині змогу хоч трохи зорієнтуватися в спадщині, яку нам залишив цей просвітитель і піонер західної ідеології. На цьому відкриття Василя Чернецького як талановитого краєзнавця в книжці В. Маланчук вичерпане.