на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Творчість наших читачів

    Геринович Володимир (1883-1949)

    Вчений в галузі географії та етнографії, референт народної освіти ЗУНР.
    Народився в м. Сокаль.
     Похований на Яновському цвинтарі  м. Львова.

    ВЕЛИКИЙ ВЧЕНИЙ ЗІ СОКАЛЯ

    Життєва дорога Володимира Ґериновича непроста. Вона простяглась від Сокаля, де він народився 22 листопада 1883 р. у родині хлібороба, до Львова, Перемишля, Відня, Самбора, до Кам'янця-Подільського, Києва, Харкова і Москви. Далі - табори Біломорсько-Балтійського каналу, а потім - Грязовець, Вологда і нарешті повернення до Львова, де він упокоївся 16 липня 1949-ого.

    На цьому нелегкому шляху були підйоми, злети і гіркі розчарування, коли подвижницька праця незаслужено зневажалася, а саму людину партійно-більшевицький режим упосліджував і зводив до рівня тяглової робочої сили. Лише вольові люди, до когорти яких належав В. Ґеринович не зламалися. Допити на слідстві, ҐУЛАГ багатьох перетворили у слухняних слуг режиму, знищили морально і часто - фізично. Володимир Геринович не здався. Але в кінці життя фізичні сили покинупи його і пережите передчасно на 66-му році звело його у могилу.
    Увесь життєвий шлях В. Гериновича можна умовно поділити на декілька періодів, починаючи з 1903 р. - часу вступу у Львівський королівсько-цісарськии університет імені Фердинанда І.

    У 1903-1914 рр. В. Ґеринович навчався на філософському відділенні названого університету (1903-1908) і працював учителем (1908-1914). Слухав лекції передовсім істориків професорів Дембін і Фінкеля, і особливо Михайла Грушевського з історії. Вже на першому курсі М. Грушевський викладав "Історію України-Руси" та "Вибрані питання з історії Європи". Тоді ж відомий географ проф. Антоні Ремзн читав лекції з "Фізичної географії"...

    Таким чином, студент В. Геринович отримав глибокі знання з історії Європи, України та Австрії, загальної географії (в т. ч. геоморфології) і географії Карпат, Галичини. Він проявив здібності до наукової роботи і вже у 1911-ому захистив докторську роботу на тему "Вік і географічне розміщення древнього чоловіка у Східній Європі".

    Після закінчення університету молодий учений через матеріальні нестатки змушений був влаштуватися гімназійним учителем ("професором") у Самборі (1908-1914). Там він одружився із Христиною Стефанович.

    1914-1921 рр. ужитті В. Гериновича були малопродуктивними, хоч учений не занехаяв наукової праці. Тоді він був мобілізований до австрійської армії (1914-1918) і доріс до старшинського звання. Опісля служив у війську Західноукраїнської Народної Республіки і її адміністративних органах (у повітовій управі м. Щирця на Львівщині; референт народної освіти ЗУНР).

    Перебуваючи на російському та італійському фронтах і попутно збираючи етнографічний матеріал, В. Геринович починає більш глибоко вникати у проблебми географічного українознавства (статті про західну українську етнографічну границю, ім’я України та ін.).

    На цей період припадає написання і публікація фундаментальної праці з теорії та історії географічної науки "Понятіє, ціль і метода географії”. Ця стаття засвідчила великий науковий потенціал вже немолодого вченого (у 1919 р. йому минуло 35 років).

    Ще один семирічний період (1921-1928 рр.), починаючи з постійної праці у Кам'янецькому державному університеті, заснованому Іваном Огієнком (1918) і закінчуючи переходом в Український науково-дослідний інститут, заснований академіком С. Рудницьким у 1927 р. в Харкові, був найпліднішим у науковій та педагогічній праці В. Гериновича.

    З 1922 року В. Геринович - ректор перейменованого в Інститут Народної Освіти Кам'янецького університету. Він бере активну участь у багатьох наукових і науково-громадських заходах, зокрема у 1927 р. - учасник Всеслов'янського конгресу географів і етнографів (Варшава-Вільнюс-Львів, [922 р.), де познайомився з В. Кубійовичем.

    Працюючи діючим професором університету, В. Геринович написав, передусім, підручники для середньої і вищої школи. Серед них: "Основи географії1 (1920,1924), "Фізична географія для шкіл і самоосвіти" (1922), "Географія України" (1921), "Популярна географія України» (1921), «Нарис економічної географії України. Частина географічна" (1921), "Географія України. Частина II. Антропогеографія" (1920).

    Водночас професор вивчає проблеми районізацїї Східної Європи (дві позиції) і під кінець цього періоду зосереджує увагу на географічному краєзнавстві (дві книги про Кам'янеччину, статті, в т. ч. у популярних виданнях, нариси про Поділля, Товтри, Кам'янецький замок та ін.). Правда, у цей час автор зацікавився проблемами Дністра, зокрема використанням його гідроенергетичних ресурсів (1931).
    Невеликий період з жовтня 1928 р. до листопада 1929 р. В. Геринович за запрошенням С. Рудницького працював у Харкові, очолюючи відділ економічної географії в Українському науково-дослідному інституті географії і картографії. Але через складну морально- психологічну обстановку змушений був повернутися у Кам'янець-Подільський.

    1929-1933 рр. - це невеликий період перебування В. Гериновича у рідному Кам'янці і переїзд до Москви (геологорозвідувальний інститут), де його у грудні 1932 р. арештували. Ще перебуваючи у Кам'янці, В. Геринович зайнявся вивченням корисних копалин Кам'янеччини, робить доповіді з цього приводу у Харкові і Москві.

    1933-1943 рр. - засудження В. Гериновича на десять років органами ҐПУ (звинувачення в участі у контрреволюційній, антисовєтській організації) і висилка на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, де він працював у геологорозвідувальній експедиції. Це, власне, і врятувало вченого. Інакше він повторив би долю С. Рудницького, якого у 1935-ому вислано з ББЛАҐа на Соловки і розстріляно 3 листопада 1937 р., повернувши кілька тижнів перед тим знову у Карелію.

    У 1944-1949 рр. В. Геринович - викладач у сільськогосподарському технікумі у м. Грязовці (Вологодська область) та у педінституті самої Вологди. У 1946-ому В. Геринович повертається до Львова, влаштовується в Інститут радянської кооперативної торгівлі професором і завкафедрою. 16 липня 1949 р. В. Геринович помирає. Його поховали на Янівському цвинтарі Львова.

    На основі указу Верховної Ради СРСР від 16 лютого 1989 р. Володимира Гериновича реабілітували.

    Підготував Роман ПРОКОПЧУК,
    вчитель географії Спасівської
    школи.

     

                  

     

    Прокопчук Р. Великий вчений зі Сокаля: Володимир Геринович/підг.Р.Прокопчук//Голос з-над Бугу.-2011.-22 лист.


     

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського