|
 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Юрій Едуардович Губені(1960)Вчений економіст, публіцист, доктор економічних наук
УГНІВ ПИШАЄТЬСЯ СВОЇМ ЗЕМЛЯКОМВ середині вересня виповнюється 50 років від дня народження відомого вченого-економіста, публіциста, доктора економічних наук, професора, академіка УАЕН Юрія Едуардовича ГУБЕНІ, уродженця Угнова. Тож наш кореспондент запитав ювіляра про найголовніше - вченим-економістом, публіцистом, доктором економічних наук, професором, академіком УАЕН Юрієм Едуардовичем ГУБЕНІ - Юрію Едуардовичу, що для Вас ювілей, який незабаром відзначатимете в колі друзів, колег та рідних? - Ювілей - це доволі цікава дата. Ми не раз чуємо сорокарічний ювілей, сімдесятирічний ювілей, це не вірно. Адже насправді, якщо керуватись наймудрішою і найавторитетнішою Книгою усіх часів - Біблією, то ви побачите, що термін “ювілей” має чітке окреслення. А як відзначати ювілей, що робити чи не робити у ці дні - теж виписано. Ювілей ключовий період життєвого і господарського циклу за Старим Заповітом. Сім разів по сім років працюй - ось і матимемо 49 років, а далі матимеш нагороду - нічого не сій, не утримуй не турбуйся, Бог подбає про тебе. Отже, ювілей - це 50 років. В цей час кожен повинен повернутись хоча б на трохи у свої витоки, врегулювати усі відносини власності, пробачити усі борги та розрахуватись або отримати відпущення за власні зобов'язання. Це - немов би початок нового часу у житті людини. Тому й дивлюсь на ювілей як на своєрідний підсумок: що хотілось зробити, а чого досягнув насправді? Чого прагнув, а чим вдовольнився? Загалом відчуваю задоволення від зробленого, але разом з тим знаю - можна було б досягти більшого. - Який слід у Вашому житті залишив старовинний Угнів? - Угнів, - це моя батьківщина, місце народження і формування. Думаю, що на відсотків 60 залишаюсь угнівчанином. Найперше - це дивне розташування, історія та аура Угнова. Коли після захисту доктор-ської дисертації перечитував твори Івана Франка, натрапив на відомий тепер нарис про ремісництво в Угнові. Але яким чином в школі чи в районі про це не говорилось жодного разу? Маємо грандіозну “Історію міст і сіл України”, краєзнавчі описи, де про цей факт немає навіть найменшої згадки. Мовчали про це й на уроках літератури. Дивне ігнорування. - Як потрапили у науку, що цьому передувало? - Шлях у науку, як і у вищу школу, був не прямолінійним. В школі я марив спортом (ось якими небезпечними є добрі вчителі фізичного виховання), але всі надії та спроби поступити у ВУЗ завершались поразкою. Це було боляче. Зараз, коли оцінюєш з певної позиції, то запитую - хто ж тоді поступав, якщо майбутньому професору дорогу закривали щільно? Служба у війську та більш реалістичний вибір завер-шились навчанням в Львівському сільськогоспо-дарському інституті. Як мені сподобалось навчання! Скільки я тоді всього прочитав. Був добрим студентом - входив у п'ятірку кращих випускників факультету. Вирішив почекати з аспірантурою. Навчений до роботи не побоявся скерування на Волинь. Волею направлення опинився у селі Озютичі Локачинського району. Видається поряд - від Сокаля 60 км, але яка разюча відмінність в облаштуванні та способі життя. І село, і колгосп були в такому запущеному стані! Майже весь перший рік “не вилазив” з гумових чобіт. Команда у нас підібралась молода та активна. Тому результати не заба-рились. Через чотири роки все змінилось невпізнано: із збиткового господарство стало високопри-бутковим, в селі з'явились водогін, асфаль-това дорога, освітлення, радіофікація, дитячий садок, 20 нових будинків. Навіть церкву почали будувати! Успіхи окрилювали. - Чим сьогодні Ви зайняті? - Три процеси відбуваються одночасно: Звичайна робота в університеті. Домашня господарка та щоденні виснажливі поїздки з Радехова до Дублян та у звороті. Підготовка до ювілею. - Як ви відзначатимете ювілей? - Про останнє дещо детальніше - вирішив відмовитись від звичних гучних забав. Зробив дещо оригінальне - спільно з колегами- науковцями підготовили ювілейний збірник наукових праць на тему еконо-мічних перетворень на селі. Адже окрім ювілею, ще виповнюється 20-річчя двох подій - початку роботи в вищій школі та започаткування аграрної реформи на Львівщині. Думаю, такий збірник буде цікавий для науковців, управлінців і практиків. А по лінії Академії наук вийде бібліографічний покажчик моїх праць - це теж чимала книжка. - Які ваші уподобання та як проводите вільний час? - Чим далі живу, тим більше ціную вільний час. Навіть побути в самоті - це часом задоволення. А добрі книги, хай навіть з економіки, теж милі і бажані. Утримую з сім'єю город і маленьку господарку (можливо, це щоб не поривати зв'язку з сільським господарством). Предмет гордості - помідори, які успішно вирощую з дня приїзду у Радехів. - Що б побажали собі... - Принципово їх не люблю. Людей відчуваю дуже добре, тому легко можу уявити справжні помисли. На мою думку, публічні побажання - це молитви ні до кого. Значно ціннішим даром є помолитись за людину, побажати у цій молитві чогось дуже потрібного. Ось для прикладу - у нас не прийнято бажати розуму. Чому? А він так потрібен, і завжди. А друга пересторога - справді важливі і значимі речі не варто виносити на публіку. Є невмирущі людські цінності: мораль, віра, сім'я, родина, рід - ми їх маленькі, але відповідальні частинки. Однак все це має бути глибоко інтимне. - Які плани на майбутнє і декілька слів на завершення. - Власне життя не планую. Це безнадійна затія, знаючи що все в руках Божих. Хотілося б найлижчим часом завершити великий підручник з підприємництва. З стратегічних питань - це житло. На жаль, за роки сумлінної праці залишаюся фактично професором безхатченком. Можливо, порину у стихію місцевих виборів. Сподіваюсь щоранку вставати, дякувати Богу за день і прожити його як належиться. Мої щирі вітання землякам із Сокальщини, особливо - угнівчанам. Мала батьківщина залиша-ється такою все життя, але її притягальна сила лише зростає. Мир і благополуччя вашим домівкам! Розмовляв Василь СОРОЧУК.
Академік з УгноваПонад два десятки років у Львівському національному аграрному університеті працює виходець з Угнова Губені Юрій Едвардович. Він цікавий і активний науковець, громадський діяч та публіцист. Зараз, як доктор економічних наук, професор, очолюе.кафедру права підприємництва. Його перу належать понад дві з половиною сотні наукових праць, декілька монографій, підручників та навчальних посібників. Науковий доробок цього вченого відомий не лише в Україні, але й у Польщі, Чехії та навіть далекій Швеції. Пройшовши трудовий шлях від тракториста до відомого науковця, Юрій Едвардович з особливою любов'ю розповідає про свій рідний Угнів. Можливо саме завдяки його наполяганням громадськість дізналась про маловідому публікацію Івана Франка про шевські майстерні в цьому історичному містечку. Нещодавно кафедра вітала професора Юрія Губані з черговим науковим здобутком - обранням академіком Української академії економічних наук. Саме так ця авторитетна наукова установа відзначила творчий доробок вашого земляка в переддень його ювілею. Хочеться «надіватись, що творчий доробок вихідця з Угнова, академіка Юрія Губені й надалі поповнюватиметься шхавими розробками та працями. А наші слова вдячності за виховання невгамовного дослідника, доброго організатора та талановитого вченого нехай потраплять до його батьків -ІЕдварда Йосиповича та Катерини^їитрів-ни Губені, що мешкають в Угнові. Анатолій ІВАНОВ, доцент, заступник завідувача кафедри прав» і підприємництва Львівського НАУ
Іванов А. Академік з Угнова [про акад. Губені Ю.Е. ] //Голос з-над Бугу.- 2010.-4 черв.
|
