• Про бібліотеку
• Історія бібліотеки
• Працівники РЦБС
• Статут бібліотеки
• Покажчик

Осип Лещук (1894-1949 )

священик і письменник, січовий стрілець, репресований сталінським режимом.
Село Стаї на Сокальщині – його отча земля.

ВЕЛЕТЕНЬ ДУХА І СЛОВА

УКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКІСТЬ ВШАНОВУЄ ПИСЬМЕННИКА, ПЕДАГОГА, ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО СВЯЩЕНИКА ОТЦЯ ПРОФЕСОРА
ОСИЛА ЛЕЩУКА.

50 років тому (28 серпня 1949 р.) він загинув у сталінських таборах, не побажав скоритися сталінській «доктрині», залишився вірним своєму священичому покликанню. Йому пропонували почесті, якщо зречеться своєї віри.

Своєю непохитною волею духа він залишив  нам,  нашій  Церкві   і  усій Вселенській Церкві великий приклад мужності і віри, який світив і буде світити нам у всі часи — нам, цивілізованому народові, такому,   що   заради матеріальної вигоди ладен на все. Наш нарід був і залишається невмирущим, завдяки   таким   титанам   духовним, патріотичним і творчим.

Осип Лещук залишив нам свою релігійну , та світську письменницьку спадщину. Хвилюючі повісті і оповідання про долю нашого народу у мирний час і у часи  визвольних змагань за Україну, за її волю, за Державу. «Ганя, ждала, ждала козака», «Кроваві сліди», «Олекса Коцур» та ін. - це дуже близькі твори для серця кожної української людини, тим більше з земель Надбужанщини, бо саме ці люди є основними героями писань.

Він залишив нам фундаментальні  філософсько-релігійні праці «Догматика»,
«Християнське виховання молоді». «Вишкіл Марійських дружин» та інші, в яких виклав цілу систему розуміння християнської віри на нашому українському грунті. Ці  праці, хоч і написані у 30-х і 40-х роках, служать і сьогодні (видані в 1994 р.) добрим матеріалом для багатьох духовних і світських осіб.

На Сокальщині, у рідному селі Стаївка, де 6 січня 1894 р. народився, заснованої громадський музей (тут зберігається багато творів О. Лещука), поставлено біля церкви пам'ятник.  Тут 28  серпня  пройшло відзначення   пам'яті   українського письменника і духовника. Були відправлені Служба Божа і молебень, куди прийшли наші свідомі селяни, щоб віддати належне цьому видатному українському патріоту (у 1918 році був старшиною УГА), талановитому проповідникові і педагогу, щиро народному письменникові, парохові села Стаї (Стаївка).

Як педагог і виховник він дотримується системи навчання на власному прикладі і прикладі наших відомих людей — у їх вчинках, поведінці, мові, щирому, правдивому і слові. Люди старшого покоління добре пам'ятають хвилюючі слова проповідника, якими закликав до самоудосконалення, до єдності,   поваги,   любові   до   своєї, Батьківщини.

Ганна ЗАСТАВНА

Заставна Г.Велетень духа і слова: українська громадськість вшановує письменника, педагога, грекокатолицького священника отця професора Осипа Лещука (1894 - 1949)/Ганна Заставна//Голос з-над Бугу.-1999.-7 вер.

Свавільно вирваний з життя

РОЗПОВІДЬ ПРО ЗАБУТОГО  НАШОГО    ЗЕМЛЯКА о.  ПРОФЕСОРА ОСИ ПА ЛЕЩУКА (1894-1949) ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО СВЯЩЕНИКА, УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА, НАРОДНОГО ДІЯЧА

Вій віддав своє життя за наших предків, за святі переконання, без яких не мислив життя. За них в кінці 1945-го був позбавлений волі й загинув 28 серпня 1949 року в сталінських таборах біля Полтави.

А народився Осип Лещук 6 січня 1394 р. в селі Отаївці (колишні Стаї) Сокальського району в сім'ї селянина-ремісника, тромадськога діяча Микити Лещука (сина Пилипа, який походив з Лещкова і Ворохти), вчився у Белзі, а згодом у Перемишлі, де закінчив гімназію. З 1913 року — навчання на факул¬теті теології Віденського університету. Після початку першої світової війни він продовжував навчання (з перервою) у Перемиській духовній семінарії та на богословському факультеті Львівського університету.

З 1921 року протягам 22 літ був священиком-катехе-том у школах Рави-Руської, професором гімназії, а в 1939-1941 рр. - парохом у своєму рідному селі, в Стаях, повсякчасно несучи у людські серця релігійні святощі, велику моральну красу, вселюдські добдаочинста. національну свідомість. Як високоосвічена людина, словом і пером ніс у народ знання, які світова наука виробила для. удосконалення людського життя. Ці немеркнучі ідеї наскрізь пронизують  його богословські праці «Християнське виховання молоді» (Перемишль, 1939), «Вишкіл кандидатів Марійських дружин» (Львів, 1937), «Катехиз», «Етика» та інші.

Як письменник залишив він нам чудові твори художньої літератури про життя українського народу, його устремління до національного визволення, до загальнолюдських доброчинств, до всенародної єдності, в якій бачив велику будуючу силу.

Актуальність висвітлених тем, які є в центрі творів «Паня», «Кроваві сліди» (Жовква, 1927. Львів, 1929), «Ждала, ждала козака» (Львів, 1928), оповіданнях «Олекса Коцур», «Зрадник» та ін., високий художній рівень творів і найважливіше — непохитна філософсько-етична концепція, як основа життя і творчості цього талановитого письменника — все те у своїй сукупності надає усій спадщині Осипа Лещука справжнього народного значення.

На тлі творів української художньої літератури 20-х років нашого століття оповіїдаїння Осипа Лещука є життєво-актуальним, яскраво помітним і, без сумніву, високохудожнім явищем.

Коли співставити оповідання Осипа Лещука з новелами Василя Стефаника, «співця селянської недолі», то побачимо що, подібно Стефанику, Лещук не зумів ще врятувати своїх героїв від злиднів епохи, хоч і шукав до цього реальних шляхів, проте зумів передати колосальний, насправді титанічний порив людини до волі, до розкриття і розвитку своїх здібностей, до душевного збагачення, що грунтувалося на високих загальнолюдських принципах моралі. Кожна сторінка оповідань Осипа Лещука пульсує силою народного руху, гарячими прагненнями до утвердження та здійснення віковічних сподівань народного «рівноправного самовизначення». Герої його оповідань Петро  Лисань, Посип, Олекса Коцур, Оксана та інші. Як і персонажі творів А. Чайковського встають на боротьбу за народну волю. В той час, коли А. Чайковський звертається до історичної тематики, герої О. Лещука живуть, діють і борються в реальних обставинах даного часу, виявляючи велику любов і відданість Батьківщині.

Читаючи уважно художні твори Осипа Лещука, здається, переносимося у світ музики, яка поломить нас злагоджено-гармонійним багатством звучання. І в цій предивній музиці ми до найменшої нотки відчуваємо життя і прагнення нашого благородного, мужнього і геройського, працелюбного і талановитого народу. У кожному фрагменті, уривку і оповіданні відчуваємо душу народу, письменника, героїчну атмосферу твору, що критика замовчувала протягом довгого часу.
Знайомлячись з творчістю О. Лещука, вчитуючись в його книги, відчуваємо, що перед нами постає їх автор, письменник-алостол правди, титан незламної долі і духа.

У львівських архівах зберігаються документальні дані, що дозволяють нарисувати багатобічний життєвий і творчий портрет о. Осипа Лещука — людини стійкої вдачі, непересічного художнього таланту, людини, відданої своєму саященичому покликанню і сану. Про це свідчать також окремі життєві епізоди, зафіїксоваиі в архівних документах. Так, наприклад, Грамотою єпископського Перемиського орденаріату від 9 березня 1931 р. о. Осипу Лещуку «уділяється канонічна повновласність на навчання релігії в семінарії в Сокалі». Проте він не шукав кращого для себе особисто вирішення, а залишався у нелегких умовах Равщини. де був  потрібний. 8 вересня 1926 року він організував Марійське товариство при Равській гімназії 10 березня 1933 року йому присвоєно титул професора, а 31 березня 34-го. Грамотою єп. Йосафату Коцеловського — крилошанська пелярина.

Можна говорити також про його талант промовця, душпастиря (в 1939— 1941 рр. був парохом у рідному селі Стаї (Стаївка), про громадську діяльність (був офіційно призначеним громадським опікуном знедолених, калік, сиріт в Раві-Руській та ін.

Творчість Осипа Лещука виматає ще дальших досліджень, але сьогодні вже можна стверджувати з повним переконанням, що місце його поряд з такими гостями, як Маркіян Шашкевич, Богдан Лепкий.

Хотілося б сказати також кілька добрих слів про дружину його Ольгу Лещукову (1898—1934), яка походила з старовинного роду Белзьких князів, була органазатором Союзу українок. її ім'я відоме в Галичині, зокрема ,на Яворівщині, Равщині, Сокальщині, Жовківщині, не лише як вчительки (вчила українську мову), але також, як організатора освітянських, народно-мистецьких, господарських  гуртків.

За узгодженням з Управлінням культури Львівського облвиконкому та Львівською обласною організацією українського Товариства охорони пам'яток історії та культури в Стаївці споруджується «пам'ятний хрест» на честь о. Осипа Лещука біля церкви св. Михайла, на батьківщині письменника.

Доцільно було б, напевно, також заснувати (силами районних організацій) музей Осипа Лещука. Свою допомогу пропонують також вище згадані обласні організації.

Павло ПІХ,
голова церковного комітету греко-католицької церкви св. Параскевії в Белзі

Піх П. Свавільно вирваний з життя: розповідь про забутого нашого земляка о.професора Осипа Лещука…/Павло Піх//Голос з-над Бугу.-1990.-23 серп.

До нього горнулись люди

ДО 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ   УКРАЇНСЬКОГО  ПИСЬМЕННИКА, СВЯЩЕНИКА ТА ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА ОСИПА ЛЕЩУКА

У  БЕЗМЕЖНОМУ багатстві нашої невмирущої культури важливе місце займає духовна і літературна спадщина нашого великого земляка о. Осипа Лещука (родом з села Стаївки на  Сокальщині), навчався у Белзі, Перемишлі, Відні, Кромерижі та у Львівському університеті на теологічному факультеті. З 1921 (року до 1945 був священиком в Раві-Руській, катехитом, а також у певні періоди часу — парохом у рідному селі Стаївці, у Річках та на Раті; в 1933 р. за свою педагогічну та наукову працю отримує звання професора від львівської Кураторії, а в 1934 р. за душпастирську відданість - Крилошанські відзнаки від Перемиського єпископату.

Нема змоги перелічити усі його набутки. А це понад 50 опублікованих праць  (включаючи літературні твори, а також деякі рукописні). Це велика організаційна праця в різних громадських і релігійних товариствах («Просвіті», «Рідній школі», «Марійській дружині Молоді» і «Марійській дружині Пань», «Товаристві опіки над обездоленими», у «Відродженні», у «Комітеті допомоги голодуючим в Україні» та ін. Це педагогічна, виховна, проповідницька, освітянська діяльність.

Він загинув у сталінських таборах, не погоджуючись іти на компроміс з своєю совістю так само, як і не побажав покидати молись своєї пастви і своєї рідної землі, хоча, як свідчать протоколи переслуховувань у Полтавському таборі, йому пропонували відректися від своєї віри, взаміну на «волю».

Сьогодні на суверенну українську землю приходить Різдво Христове, а з ним линуть колядки. У кожну набожну хату заходить радість, міф, внутрішній спокій і доброта. Ми схиляємося над святковими столами, бажаємо собі щастя, бажаємо щастя нашій Україні, переносимося в думках у наше минуле, у наше обнадіюче майбутнє, за яке багато українських синів і доньок віддали життя Вже так захотіла доля, що в цей Різдвяний день народився Осип Лещук, якому судилося віддати життя за нашу Христову віру.

Оглядаючись сьогодні на цю постать, аналізуючи його спадщину - духовну, письменницьку, діяльно-громадську у зв'язку із 100-річчям, запитуємо себе: У чому особлива сила цієї людини? Чим заслужив собі невмирущість?
Насамперед зазначимо, Що маємо в його особистості людину великої сили волі, стійкості, непохитності і вірності до кінця життя ідеям української державності і понад усе нашій Вселенській, Апостольській Церкві.

Гляньмо хоча б мимохідь на його письменницьку діяльність. (Зараз готується тритомне видання його і порім. Нещодавно у Видавництві о0. Василіян у Львові перевидано його повість «Ганя»). Читаючи її, здається, навіть камінь розтопиться у сльозах душевного відчуття. Перед нами відкривається широке полотно життя бідного українського селянина - ніким не захищеного від жорстокої нужди часів після першої світової війни. Книжка змушує нас, иризадуматися і над сьогоднішнім днем і нашим майбутнім. І тут висновок сам напрошується: лише у своїй вільній, незалежній Українській Державі людина може стати господарем своєї долі і не линути тужливим журавлем у чужі краї «шукати кращої долі».

Його твори («Кровані сліди», «Зрадник», «Олекса Коцур», «Ждала, ждала козака» та ін.) - це життя українського народу в його історії, у мрії, у радощах і смутку, протесті у визвольній боротьбі.

Двері його дому були завжди відкритими для кожного. Люди горнулися до свого душпастиря і, зокрема у важкі воєнні часи. А він, як високоосвічена людина, добре обізнана з життям (пройшов Україну в Січовик Стрільцях, як студент Віденської теології), добре знав життя селянина, бо і сам вихідець з селянської родини, знав духовні і життєві потреби усіх верств загалу, він намагався псі прагнення і думи народу передати у своїх творах і працях, які зараз перевидаються стараннями його сина.

Для відзначення 100-річчя від дня народження о. Осипа Лещука створено оргкомітет, у програмі якого значиться Служба Божа в Церкві св.Преображення у Львові та у Соборі св Юра (6. 1). У селі Стаївка Служба Божа і відкриття музею, а у Львові — відкриття виставки про життя і творчість письменника-священика. Буде проведена також наукова конференція, готується тритомне видання творів: І. «Повісті і оповідання», ІІ. «Релігійні праці», III. «Дорога у Вічність») — статті, документи, листи, ілюстрації, спогади та ін.).

Ганна Юнкевич.

Юнкевич Г. До нього горнулмсь люди: до 100-річчя від дня народження українського письменника, священника та громадського діяча Осипа Лещука/Ганна Юнкевич//Голос з-над Бугу.-1994.-6 січ.

Музей поповнився новою книгою.

Нещордавно вийшла у світ моя книжка «Ти є Петро-Скала» пам’яті батька о.Осипа Лещука. Це видання розіслано по багатьох вітчизняних і зарубіжних бібліотеках. Один примірник подарували у музей о.Осипа Лещука, що у Стаївській школі, яка носить його ім’я.

Книга складається з п’яти частин. Перша – це релігійні твори о. Осипа Лещука, які нам вдалося відшукати. У другій зібрані «Світські твори» - це його повісті і оповідання. Третя частина присвячена дослідженню його життя і творчості. Особливо цікаве дослідження «Для Бога і України» професора Львівського університету ім Івана Франка, доктора філологічних наук Юліяна Редька, а також творчі доробки старшого наукового працівника музею історії релігії Ірини Цебенко, працівниці газети «Діти Діви Марії» Степанії Горечної, спогади політичного діяча визвольних змагань, колишнього учня о. Осипа Лещука – Петра Дужого, братчика церкви св. Миколая у Белзі – Павла Піха, мої спомини про батька. Окрім цього, сюди увійшло також Поминальне слово професора о.Йосифа Годунька, священика при Митрополиті Андреї Шептицькому, дослідження світської спадщини о.Осипа Лещука, це його повісті та оповідання, зробила старший викладач кафедри світової літератури Львівського національного університету імені І.Франка Надія Поліщук.

У четвертій частині видання опубліковано архівні матеріали – документи, що стосуються побудови хреста біля церкви, заснування музею імені Осипа Лещука, найменування його іменем однієї з вулиць у Львові, де він навчався у Львівському тюрмі за те, що боровся за Україну як січовий стрілець. Подані старовинні світлини як з часів, коли жив о. Осип Лещук, так і сучасні фотографії, на них зафіксовані події вшанування його пам’яті.

Також ми передали у музей деякі подарунки, які дарували о.Осипу Лещуку мешканці навколишніх сіл та Польщі, зокрема з села Тяглів – різьблені портрети Тараса Шевченка та Івана Франка.

Тихон Лещук,
м.Львів

Лещук Т. Музей поповнився новою книгою:[про о.Осипа Лещука]/Тихон Лещук//Голос з-над Бугу.-2011.-14 січ.