на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Творчість наших читачів

    Дмитро Левицький (1877-1942)

    У країнський громадсько-політичний діяч, правник, адвокат,
    видавець, редактор Львівської газети „Діло”.
    Народився  в с. Добрячин Сокальського району.
    Помер на засланні у Бухарі (Узбекистан).

     

    Громадсько-політичний діяч Галичини в міжвоєнні роки, Дмитро Левицький народився 1877 р. в с. Добрачині, Сокальського повіту, в священичій родині. Завершивши свою освіту дипломом юриста, він від­крив адвокатську канцелярію та водночас кинувся у вир громадсько- політичного життя. До першої світової війни він жив і працював у Раві Руській та Бережанах. На військовій службі він 1915 р. попався в росій­ський полон. Після революції в Росії він 1917 р. очолив Галицько-Буко- винський Комітет допомоги жертвам війни в Києві. За Українсько? Народньої Республіки 1919 р. уряд призначив його послом у Копен­гагені, де він проявив неабияку дипломатичну діяльність. Вже по війні, завдяки його посередництву, багато незаможних селян із Галичини виїжджали на сезонові роботи в Данію.

    Повернувшися до Галичини, Д. Левицький якийсь час редаґував газету "Діло" (1923-1925) і став одним із засновників Українського Національно-демократичного Об'єднання (УНДО), а згодом і його першим головою (1925-1935). В роки 1936-1939 Д. Левицький був зас­тупником голови цієї партії. Протягом своєї політичної діяльности він був послом до варшавського сейму і головою Української Парляментарної Репрезентації (1928-1935) та головою Українського Координаційного Комітету у Львові (1936-1939).

    З 1936 р. почавши, він виконував обов'язки голови Редакційної Колегії та директора Видавничої Спілки "Діло". На цьому посту він успішно розбудував це видавництво і спричинився до розвитку тієї щоденної газети, розширивши її об'єм, тематику, зміст і крайовий обсяг. Крім того, він розвинув книжкове видавництво — "Бібліотеку Діла" і започаткував видавання літературно-мистецького журналу "Назустріч". Восени 1939 р. його арештували більшовики і вивезли в Узбекистан, де й він помер (у Бухарі) 1942 року.

    Кухар Р. Визначні діячі Надбужанщини //Надбужанщина: історично-мемуарний збірник. Т.1.-Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто,1986.-С.784-785. 

     

    Видавнича ініціатива Дмитра Левицького

    Дмитро Левицький

    Сокальщина дала українській культурі багатьох цікавих журналістів, редакторів, видавців, літераторів, які діяли у другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст. – Теодор Лисяк, Платонід Філяс, Кирило Селецький, Василь Бобинський, Петро Стефанишин, Нестор Ріпецький… До цієї когорти належить громадсько-політичний діяч, юрист, журналіст, редактор та організатор видавничої справи Дмитро Левицький. Його біографія ще потребує належного вивчення, а праця – належної оцінки. Скупі відомості про нього знаходимо в історикокраєзнавчому збірнику «Надбужанщина» та в «Енциклопедії Українознавства» за редакцією Володимира Кубійовича.

    Дмитро Левицький народився 1877 року у с. Добрячин, у священичій родині. Після закінчення гімназії та здобуття юридичної освіти в університетах Львова і Відня, до Першої світової війни він працював в адвокатських конторах, які сам же заснував, у РаваРуській та Бережанах. Також поринув у вир громадськополітичного життя. У 1915 р. – потрапив у російський полон. Після звільнення (1917 р.) – очолив Галицько-Буковинський комітет допомоги жертвам війни в Києві.

    Протягом неповних 1919-1921 рр. був послом Української Народної Республіки в Копенгагені. Звісно, що така дипломатична місія не могла тривати довго.

    Повернувшись з Копенгагена, Дмитро Левицький активно працює у журналістиці, редагує (19231926 рр.) львівську газету «Діло» – наймасовіше періодичне видання українців – галичан, продовжує займатися політикою. Протягом 19251935 рр. був одним із заступників генерального секретаря Українського національнодемократичного об’єднання.

    У 1928 р. Дмитра Левицького обирають послом до Польського сейму і головою Української парламентської репрезентації (на цій посаді перебував до 1935 р.). Водночас регулярно виступає з політичними оглядами та статтями на сторінках того ж «Діла». (До речі, свого часу про роботу Дмитра Левицького у газеті «Діло» мені доводилось писати у «Голосі знад Бугу»).

    Перебуваючи ще послом до сейму, Дмитро Левицький одночасно штатно працює у «Ділі». Він проявляє себе як менеджервидавець, стає головою редколегії газети (1934 р.), створює Видавничу спілку «Діла», засновує «Бібліотеку «Діла», де друкує твори класиків української літератури. Враховуючи, що книги не були великими за обсягом, отже, дешевими, то їх міг придбати незаможний український читач.

    Не забуває і про політичну діяльність. У 19361939 рр. перебуває на посаді голови Українського координаційного комітету у Львові.

    Більшовики заарештували Дмитра Левицького восени 1939 року і він помер на засланні в Узбекистані (м. Бухара) у 1942 р.

    Поза увагою істориків української журналістики залишається ще один вагомий та цікавий факт з життя і діяльності Дмитра Левицького. Як керівник Видавничої спілки «Діло», він виступає ініціатором видання у Львові літературномистецького журналу «Назустріч» (згідно тодішніх правописних правил, слово «назустріч» писали разом), який швидко здобув популярність. Цей літературномистецький двотижневик виходив друком протягом 19341938 рр. Редакція припинила друк видання через фінансові нестатки. У липнісерпні 1939 р. було підготовлено до друку ще кілька чисел журналу, покращено фінансові справи і він міг відновити свій вихід. Але зашкодив «золотий вересень».

    Як автор, Дмитро Левицький майже не виступав на сторінках журналу. Всі свої зусилля, хист докладав вирішенню фінансових та організаційних питань, залучав і працював з авторами, відповідальними за випуск, редакторами, дбав про структуру видання та якість друку. У редакційній статті «100е число «Назустріч» читаємо: «Нині наш журнал міцно стоїть на ногах і певно очолює фронт сучасної національної культури. В журналі співпрацюють найкращі літературні та мистецькі імена, до журналу горнеться молодь, яка шукає не фраз, а поради і проводу в її літературних і мистецьких починах» (Назустріч. – Львів, 1938. – Числ. 3).

    Про популярність журналу свідчить і той факт, що він мав передплатників не лише у Східній Галичині, яка належала до Польщі, а й в Чехословаччині, Австрії.

    У різні роки відповідальними за редагування були Анна Мучій-Боднарович, Святослав Гординський, Осип Боднарович. Часопис не без зусиль Дмитра Левицького зумів об’єднати навколо себе плеяду видатних митців та науковців, що творили національну еліту: Левко Лепкий, Михайло Рудницький, Михайло Возняк, Степан СмальСтоцький, Володимир Сімович та багато інших.

    Незважаючи з огляду на цензурні перешкоди, на задекларовану антиполітичність, видання порушувало животрепетні проблеми, які виникли на ниві культурної праці тогочасного українства. Тут порушувалися історичні, національні, мовні питання. Про це промовисто говорять вже самі назви статей та наукових розвідок – Володимира Сімовича «Наша товариська мова» (1934. – Числ. 5), Юрія Липи «Богдан Хмельницький і Московія» (1938. – Числ. 5), Володимира Савченка «Бій за Київ» (1938. – Числ. 3), яка була присвячена 20літтю битви під Крутами.

    Журнал «Назустріч» зайняв достойну нішу у когорті українських періодичних видань Галичини 30х рр. ХХ ст. І годі ще раз не скласти шану нашому краянину, уродженцю Добрячина Дмитру Левицькому.

    Тарас ЛЕХМАН, викладач кафедри гуманітарних дисциплін Львівського інституту МАУП.

     Лехман Т. Видавнича ініціатива Дмитра Левицького: Дмитро Левицький - один з багатьох відомих людей Сокальщини/ Т. Лахман //Голос з-над Бугу.-2011.-22 лип.

     

    РЕДАКТОР «ДІЛА»- РОДОМ З ДОБРАЧИНА

    Наймасовіший український часопис східної Галичини -  газета «Діло» впродовж свого п’ятдесятилітнього існування (1880-1939рр.) мала двадцять одного редактора.  В останні роки «Діло» видавали редакційні комітети та колегії (без зазначення прізвища редактора).

    Одним із тих, хто редагував часопис, був наш земляк, виходець з с.Добрачин Сокальського повіту Дмитро Левицький (1877-1942рр.). За його редакторським підписом часопис виходив у 1923-1924рр. А саме, у 1923р. числа 171-212; у 1924р.- 1-132. До 1926 року він відповідальний зав редакцією.

    Протягом 1936-1939 рр. Дмитро Левицький очолював редакційну колегію та був директором Видавничої Спілки «Діло». На останній посаді він виступав, говорячи сучасною мовою, менеджером – розбудував видавництво, розширив тематику, зміст, обсяг газети, акцентував увагу на висвітленні подій краю. Також розвинув книжкове видавництво «Бібліотека «Діла» і започаткував видання літературно мистецького журналу «Назустріч», який виходив друком у видавництві «Діла». У «Бібліотеці…» Д.Левицький  видавав твори і сучасних письменників, і майстрів слова минувшини. Він започаткував своєрідну бібліотеку франкіани- друкував твори І.Франка, серед них і ті, що не ввійшли в окремі збірки великого Каменяра, а були «розкидані» по численних періодичних виданнях, з якими співпрацював І.Франко.

    Десятилітня перерва співпраці у «Ділі» була формальною. Д. Левицький поринув у вир політичної боротьби, партійних справ. Однак не втрачав зв’язків з газетою, регулярно виступав на її сторінках як журналіст, публіцист, політичний оглядач. Початки його громадсько-політичної діяльності припадають на 1917 рік. Після російського полону в часи Першої світової війни, Д. Левицький очолює Галицько-Буковинський комітет допомоги жертвам війни, який діяв у Києві. У 1919-1921рр. працював послом Української Народної Республіки в Копенгагені. Згодом виступив одним із засновників українського національно-демократичного об’єднання, був його головою в 1925-1935рр. У 1928-1935 роках Д.Левицький – посол до польського сейму і голова  української парламентської фракції. Адже перед тим він здобув блискучу юридичну освіту в університетах Львова та Відня.

    Будучи редактором «Діла», Д.Левицький актуалізує проблеми становлення теорії й практики подальшого функціонування національно-демократичної преси як вислову громадської думки. Згодом він висвітлює це у статті «Національна преса – керманич і виховник народу» («Діло».-1930.-14 січня). Д.Левицький і редагований ним часопис роблять реальні кроки до створення норм етики журналіста, яких би ревно дотримувався кожний газетяр, пропонує створити професійну спілку журналістів.

    Серед найважливіших тем, які висвітлювало «Діло» ратувало за створення кооперативів – споживчого, кредитного, сільськогосподарського, що могло б поліпшити доброту українських селян. Газета не оминала тем духовно-культурного, літературно життя, висвітлювала проблеми фаховості українського шкільництва. У полі зору часопису постійно перебували становище селянства в радянській Україні, задавленого непомірними податками, невизначеність передколективізаційного періоду, незбалансованість фінансової і цінової політики, загальна убогість життя. Багато публікацій «Діла» за часів редакторства Д.Левицького було присвячено проблемі співжиття українців і поляків, їхнім конфліктам на релігійному, політичному, національному підґрунтях. Свідченням гостроти таких виступів   є те, що окремі дописи (або окремі абзаци текстів) вилучались цензурою. На їх місці стояли пробіли зі штампом «Сконфісковано цензурою». Загалом Д.Левицький прагнув зберегти і примножити найкращі традиції «Діла».

    З приходом червоної армії у 1939р. газету було закрито (як і інші українські національно-патріотичні, культурологічні видання). Багатьох співробітників «Діла» арештували. «Оперативно» провели слідство… Не уник арешту й Д.Левицький. Він помер у Бухарі (Узбекистан) 1942 року.

    Тарас ЛЕХМАН

    Лехман Т. Редактор «Діла»-родом з Добрачина: [Дмитро Левицький] /Тарас Лехман // Голос з-над Бугу.-2007.-17 лип.-С.4.

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського