• Про бібліотеку
• Історія бібліотеки
• Працівники РЦБС
• Статут бібліотеки
• Покажчик

Василь Левицький (1866-.... )

Греко-католицький священик
Будівничий Сокальської церкви
св. ап. Петра і Павла.
«За Бога, за віру, за церкву святу…»

Ні чималий відлік літ, ні зумисне замовчування не змогли стерти з людсь­кої пам'яті ім'я грекокатолицького священика, отця-митрата Василя Левицького. Бо він був не лише добрим душпастиром, а й справжнім патріотом української землі. Хтось залишає по собі сад чи пісню, добрих дітей... або ж зовсім нічого. Отець-митрат Левицький лишив по собі церкву — одну з найбільших, найгарніших в Галичині. Саме з тієї причини Рада міста Сокаля іменувала його почесним громадянином.

Його корені не з Сокальщини, родом він з Брідщини. У цьому році йому минуло б 130 літ. Богос­ловських наук навчався у Львові. До 1894 року був співробітником і катехитом у Миколаєві. А у лютому його покликали до Риму на професора пасторальної літургіки 29 вересня 1903 року о. митрат Василь Левицький став священиком Сокаля.

Перша думка побудови ще однієї церкви у Сокалі була висловлена о. Олександром Зубрицьким. А вже за о. Миколая Роздільського збудовано для цієї цілі цегельню і складено відозву комітету будови нової церкви до міщанства з просьбою давати добровільні пожертви. Коли ж душпастиром сокальським став о. Орест Чехович, тоді було куплено площу по вулиці Львівській від Василя Бо­ярського, Терези Хмєльовської і Пелагії Уласевич за 15000 корон. План побудови церкви вигото­вив Львівський архітектор Василь Нагірний.

Але передчасна смерть о. Ореста Чеховича перешкодила здійснити мрію сокальців, яку вдалося завершити його послідов­нику о. митрату Василю Левицькому. Насамперед, з його ініціативи була реставрована церква св. Михайла. А згодом добу­довано захристію, бабинець, дзвіницю, споруджено приміщення для співпрацівника. Та з осо­бливою енергією і нат­хненням взявся о. митрат В. Левицький за побудо­ву нової церкви, яка мала носити ім'я святих Верховних Апостолів Петра і Павла.

З першого червня 1904 року розпочалось копання фундаменту храму. Цю роботу добровільно виконали міщани міста за 14 днів. І вже 12 липня цього ж року було посвячено камінь, а у фундамент вмуровано пляшку, Де на пергаменті були  вписані прізвища визначних ду­ховних осіб, мирян, які прилучилися до побудови церкви.

А далі розпочалось кількарічне будівництво. На це потрібні були ве­ликі кошти. І те, що в такому короткому часі церква була споруджена, велика заслуга о. митрата Левицького. Його сердечні проповіді доходили до сердець і розуму парафіян, і вони жертвували на свій храм. " Отець Левицький не соромився заходити в домівки сокальців і просити допомоги в спорудженні церкви. Ось що мені ро­повіла п. Марія Луцик, яка запам'ятала спогади своєї мами: «Отець Левицький щодень, коли накривали бляхою бані церкви, по драбині вилазив аж на сам верх, перевірити, чи все робиться так як належиться». Його називали мотором-душею цілої будови. А вже у 1909 році він разом з усіма сокальчанами брав участь в освяченні новозбудованого храму і провів першу архієрейську Службу Божу у його стінах.
Отож цей відтинок життя о. митрата Левицького тісно пов'язаний з спордуженням сокальської церкви. Але завдяки йому було також збудовано і дочірну церкву в Поториці. За почином священика відновлено церковний хор, церковне братство і створено нове — Найсвятішого серця Ісуса.

Проте о. митрат Левицький хоча був духовною особою, брав активну участь у громадському житті Сокаля, піклувався про душу і розум парафіян-українців. Тому й, мабуть, був головою «Руської Бесіди», «Просвіти», чимало доклав зусиль під час купівлі приміщення «Народного Дому». Це його був задум ство­рення «Сокола» та побудови «Інституту для дівчат».

За заслуги перед церквою о. митрат Василь Левицький був відзначе­ний Орденом залізної корони III кл. та Срібним хрестом заслуги, рицарем Ордену святого Гробу Спасителя, був декорова­ний папським хрестом.

На жаль, залишилось вже дуже мало сокальців, які жили в часи о. Василя Левицького. Про нього багатьом розповідали їх батьки, бабусі і дідусі... Мені розказали, що десь в 1912 р. о.  митрат Левицький виїхав до Львова. Але де б не спо­чивав його прах, сокальці завжди пам'ятатимуть священика, який по собі залишив глибокий слід у серцях і душах парафіян, бо окрім усього доброго, завдяки його старанням споруджена церква св. апостолів Петра і Павла.

Оксана ПРОЦЬ

Проць О. «За Бога за віру, за церкву святу…» : [о. Василь Левицький] / О.Проць // Голос з-над Бугу .-1996.-3 груд.