на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Творчість наших читачів

    Любомир Медвідь (10.07.1941)

     

    живописець, очільник кафедри монументального живопису Львівської національної академії мистецтв. Народився в с.Варяж біля Сокаля.

     

    укр. живописець, з.д.м. УРСР з 1897. Закін. 1965 Львів. ін-т прикладного та декор. мист-ва  (педагоги В.Манастирський, Р.Сельський). Працює в галузі станкового і монумент. мист-ва. Тв.: пезажі – «Старий Львів» (1965), «Біля городка» (1986), «Голубий човен. Світязь» (1987), «Суха весна» (1988), «Пляж» (1989); портрети – С.Людкевича (1979), Л.Толстого (1980), Лесі Українки (1984), І.Франка, М.Гоголя (обидва - 1986), скрипаля О.Криси (1987). Вид.: Любомир Медвідь. Олег Мінько, Зеновій Флінта (1992).

    Медвідь Любомир Мирославович (10.07.1941р.) //Мистецтво України: біогрфічний довідник/ за ред. А.В.Кудрицького.-К.:Укр.єнциклопедія, 1997.-с.406.

     

    ЙОГО РОМАНТИКА - ЦЕ ЗАВЖДИ КОНФЛІКТ МІЖ ТРАГЕДІЄЮ І ДРАМОЮ...

    Любомир Медвідь народився у Варяжі біля Сокаля. Професійну освіту отримав у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1959-1965 рр.).

    Генерування сенсів буття «людности» чіпко тримає Любомира Медвідя вже не одне десятиліття. Його дратує все і всі, бо ніхто, вочевидь, окрім нього самого, не вирішить проблем людства. Розмова з ним розпочинається традиційно: «Світ перенасичений ідіотами!... Страшно подумати, що геніальне наукове відкриття розщеплення атома, у певному часі, може опинитися у руках мавпи або ж якогось ідіота!». Думка слушна. Цивілізаційний проект сенсоутворювання й поступу нині розкладений на мозаїчні комунікації у найрізноманітніших сферах людської діяльності. На мереживі існуючого глобуса українців найбільше хвилює Україна -клондайк конфліктів й фінансових інтересів сотень спритників, що живуть на певних віддалях кулі, що зветься Земля. Спектакль у політиці поступово розігрується й у інших сферах, наприклад, культурі. Художникові треба докласти чимало зусиль для самозбереження й самореалізації серед «культурної» агонії -поміж талантом й вакханалією несмаку. Ясна річ, Любомир Медвідь притомний і має відвагу акумулювати різні конфігурації цінностей на живому тілі націокультурного простору, орієнтуючи, при першій ліпшій нагоді, всіх мислячих до найбільш актуальної, важливої та безальтернативної справи - консолідації сил і талантів, кадастру ресурсів й виваженої оцінки векторів розвитку мистецтва.

    Не випадково ініціаторами створення, правдивіше, відродження кафедри монументального живопису Львівської національної академії мистецтв були Володимир Патик, Данило Довбошинський, Микола Шимчук, Альфред Максименко й Любомир Медвідь, який її і очолив. Тихе згасання «правдивої» мистецької школи у Львові дійшло межі без Романа Сельського (1903 - 1990 рр.), для якого живопис був гармонією світу, чи Карла Звіринського (1923-1997 рр.) із його ієрархією форм, або ж Євгена Лисика (1930-1991 рр.), замріяного космічними ідеями й геніальними сценографіями, педантично-розважливого, уважного педагога, чудового живописця й унікального кераміка Зеновія Флінти (1935-1988 рр.), серйозного композитора й колориста Петра Маркевича, ерудита, одного із найталановитіших скульпторів Романа Петрука, іронічно-глибокого графіка Богдана Сороки...

    До речі, усі викладачі кафедри монументального живопису, й сам Любомир Медвідь, переконані, що в ідеологічній основі процесу відновлення кафедри визначну роль відіграв геній Євгена Лисика. «Завдяки йому великою мірою сформувалися і продовжують формуватися новітні засади в розвитку живописної освіти у контексті львівської живописної школи, а саме - розуміння монументалізму як різновиду інтелектуальної проекції на процеси живописної творчості, наголос на необхідності синтезу форми, змісту п ідейних вартостей у монументальному творі, максималізмі формо-пластичної виразності, глибині аналітичних прині/ипів у процесі образ о творення.., експресивності виражальних засобів, пріоритеті етично-естетичних цінностей...»,- пише Любомир Медвідь у вступній статті до альбому, першого вагомого проекту нової кафедри «Людина: явище, проблема».

    Час вносив давно очікувані зміни. Засоби найсучаснішого візуалізму творили простір для інновацій, розширювали форми комунікацій між художниками, одночасно розтиражовували ганстергські розгойдування несмаку й готували чудовий трамплін для маргіналізації. Кафедра культивує забуті філософські істини про «класичні» фахові знання. Між тим, вагомою подією у мистецькому середовищі став проект під гаслом «Краса і драма людського тіла» (2010 р.).
    Однак для Любомира Медвідя колективна творчість не> є основною. Між живописом, есеїстикою, громадською діяльністю він творить нове цивілізаційно-культурне поле. Наявність названих сфер діяльності академіка НАМ України, професора ЛНАМ Любомира Медвідя складає палітру новоукраїнських вартостей, спроможних утримувати рівновагу мистецьких смислів.
    Добре відомо, що молодість проектує наше майбутнє. Відкраяти 60-ті роки минулого століття з біографії художника, забути студентство із терпким спогадом зарозумілості «бо я не такий, як усі», «що то за французький живопис із його солодким декоративізмом?» було б гріхом. Побіжний огляд ранніх творів засвідчує очевидний талант. Найкращим способом порятунку була думка розбурхати, за В.Стусом, «мертву хвилю еволюції мистецтва». Тому гарне, «зовні веселе», навіть безтурботне елітарно-п'яне життя «у борг» в кав'ярнях — на Саксаганського, в «Інтуристі» чи «Протягу», дещо пізніше - «Під левом» (де нині невігласами замальовано дипломний твір А. Бокотея та Л. Медвідя), не вдовольняло. Він шукав гармонію у цинічному, розбалансованому й закритому від світу суспільстві, яке ще дитиною змусило його стати емігрантом у власному домі. Десятиліття «ограниченої Свободи», велика «самота», сотні рисунків, живописних творів, вірші, богемні зустрічі - історичний факт належності Любомира Медвідя до кола шістдесятників. Правдою є й те, що він завжди мав власну думку й позицію на суспільно-мистецькі події: «Між 1964 і 1968 роками, можливо, не без впливу приятелювання із Калинцями, я написав ...15 віршів і кілька новел. Час був непевний, далеко неоднозначний. Доба дослівно послідовно формувача покоління блазнів і слуг. Над ізольованим від світу плоскогір'ям Системи, над глухоманню імперії черкали темряву відчайдушно-сліпучі поодинокі спалахи опору. Гарячково вистежуючи здобич, блукали табуни сексотів» - у тій трясовині можна було малювати хіба паяців чи виспівувати «Передмістя», бо «реальність - той анонімний постачальник фактів — на дивному складі заграє з дивною приймальницею — нашою пам'яттю, і вона легковажно спихне в одне скопище і витівки життя, і реквізити уяви».

    Навіть побіжний огляд ліричних пейзажів Розточчя, глибоко психологічних портретів С. Людкевича, І. Франка, Л. Толстого, Лесі Українки..., сонячних інтер'єрів - усе належить до 1970-1980 років, засвідчує пошук і вперте навернення втрачених цінностей правдивої реалістичної тенденції, що властива живопису Івана Труша... У Львові спритники, епігонствуючи навздогін, посміювались. «Медведиків» було досить, та ніхто не дорівнявся його майстерності.
    Вісімдесяті роки. Знову неспокій, надія. Головним джерелом думок завжди є християнські цінності. Л. Медвідя хвилюють не театралізовані видовища, а драма нації. Його романтика - конфлікт поміж трагедією і драмою. Великі історичні сцени не для нього - він б'є у сотні литавр, аби інші помітили його тривогу за Людину. На полотнах «Хрестоматія почуттів», «Піщаний годинник», «Кривавник» — одкровення думок, розірваність простору без світлоносної лірики реалізму. Поглинутий наближенням міжстолітньої межі, гостро відчув вибуховість ситуації у час Політичних змін. Його твори висвітлюють дражливі моменти - безвихідь, змізерніння душі. Де мета, де ідеали, де наші герої? Драма народу українського - у розлогих на століття «Евакуаціях» (1964-1992), «Ессе пото» (1988-1999), «Тегга іпсоепііа» (1988-2002).
    Для узагальнення власних почуттів Любомиру Медвідю замало полотна і візуальних форм, він творить новий простір чудових інтер'єрів у храмі Івана Хрестителя в Оттаві (Канада) й вдихає нове життя в спроектований архітектором Василем Нагірним у с. Суховолі на Львівщині храм св. Івана Богослова. Праця виснажлива, тривала в часі, але важлива, як ніколи. Любомир Медвідь вкотре дискутує сам із собою; тут — спротив будь-яким впливам, але вкотре нові відкриття вічної книги - Біблії.

    Перша прозова книга Любомира Медвідя «Горизонти» (Львів, 2001 р.), укладена з есе, новел, аналітичних статей й графіки, вривається у політику впливу на мистецтво розбурханістю думок й тривогою щодо змагальницької спроможності України. Автор констатує нерозривний зв'язок систем вартостей впродовж століть, їх взаємопроникність, приречено усвідомлюючи повну незалежність РУХУ Мистецтва.

    Євстахія ШИМЧУК,
    мистецтвознавець, мистецький критик

    Шимшук Є. Його романтика – це завжди конфлікт між трагедією і драмою…: до 70-річчя від д/н [живописця] Любомира Медвідя (1941) //Митці Львівщини:календар знаменних і пам’ятних дат на 2011 р./Львів. Обласна універсальна біб-ка,-Львів, 2011.-с.40-42.

     

    Література
    Горизонти,   1969-1999  [Текст]  :  вибр.  із публіцистики,  прози,  графіки /
    Любомир Медвідь. - Л., 2001. - 206 с.
    *  * *
    Медвідь Л. Любомир Медвідь: «Завжди хотів не малювати, а писати» [Текст] : розмова з художником / вела Тетяна Козирєва // Висок. Замок. — 2009. -
    5 берез.
    * * *
    Медвідь Любомир Мирославович [Текст] // Мистецтво України: біогр. довідник. - К., 1997. - С.406.
    Медвідь Любомир Мирославович [Текст] // Митці України: енциклопед. довідник. - К., 1992. - С.395.
    Медвідь Любомир Мирославович [Текст] // Словник художників України. -К., 1973.-С. 147-148.
    * * *
    Коваль Я. Обітована земля Любомира Медвідя [Текст] / Ярина Коваль // Львів, пошта. — 2011. — 15 берез.
    Краса і драма людського тіла [Текст] / авт. концеп. і вступ, ст. Л.Медвідя; Львів, палац мистец., ЛНАМ. - Л., 2010. - С.2.
    Крвавич Д. Українське мистецтво [Текст] : навч. посібник. В 3 ч. Ч.З / Д.Крвавич, В.Овсійчук, С.Черепанова. - Л.: Світ, 2005. - 268 с. - Із змісту : [Про Л.Медвідя].-С.236.
    Тунік-Чорна Ю. Філософський Любомир Медвідь [Текст] / Юлія Тунік-Чорна// Висок. Замок. —2011. — 15 берез.

     

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського