• Про бібліотеку
• Історія бібліотеки
• Працівники РЦБС
• Статут бібліотеки
• Покажчик

Нестор Ріпецький (1919-1974)

  Видатний журналіст , письменник , поет,   колишній голова Світової Федерації
Українських Журналістів.  Народився в м.Сокалі

Видатний журналіст, письменник, поет, кол. голова Світової Фе­дерації Українських Журналістів, Нестор Ріпецький народився 1919 р. в Сокалі. Середню освіту здобув у станиславівській гімназії. Уже за студентських років почав журналістичну й літературну діяльність, пи­шучи під псевдонімами Богдар Жарський і Всеволод Листвич. Він — автор збірок поезій "Кучеряві дні", 1936; "Шлях пілігрима", 1937; "Три­вога", 1939; "Поворот", 1941. Опісля видав цілу низку нових творів, а саме збірку переспівів з японської поезії "Пісні далеких островів", 1941; драми "Україна в крові" і "Галя", 1947; повісті "Сонце сходить із Захо­ду", 1954; "Р 33", 1967, а теж збірки статтей "Думки на вітрі", 1941; "Хвилі шукають берегів", 1954.

Нестор Ріпецький, відомий з кипучої літературної діяльности, був також дуже активний у суспільно-громадському житті, приймаючи жи­ву участь у політично-культурних проявах нашої еміграційної громади на поселеннях. Будучи видавцем, редактором і співробітником багатьох українських часописів і журналів ще в краю, напр., "Світ перед нами" (Станиславів), "Назустріч", "Наш Світ" (Луцьк), "Голос з-над Буга" (Сокаль, 1936-1939), він і на еміґрації продовжав цю працю, як от у "Самостійнику" (Фюрт, Німеччина), "Визвольному Шляху" (Лондон), "Гомоні України" (Торонто), "Українському Журналісті", "Свободі" (Джерзі Ситі).

Невтомний громадський діяч і журналіст, наділений багатьма та­лантами, Нестор Ріпецький помер на 55-ому році життя, 19 березня 1974 року, залишаючи по собі значний ідейно-літературний дорібок. Творчість його насичена національно-суспільною проблематикою, при­кметним показником його духовности:

"... Коли наше націоналістичне покоління доказувало, що всі так звані партії, дійсні на українських землях, не мають ніякого ґрунту в історії, воно мало рацію, бо це виразно показав перший історичний іспит 1939 р...Деклярація українських партій з того часу повідомляла про їх добровільну самоліквідацію і взивала народ до 'льояльної куль­турної співпраці з УРСР'. Капітани залишали потопаючий корабель..."
Гостро й чітко характеризує Н. Ріпецький своїх героїв:

"... Леґенда сидів за столом і барабанив пальцями, звичайний та­кий, незначний. Небезпечно незамітний. Такий, як тисячі, як мільйони інших. Нічого не було в його обличчі незвичайного. Тільки, як він зачинав говорити, його очі загоряли холодним вогнем. Фанатик... Ле­ґенда встав і подивився їм прямо в обличчя. Аж запекло. Очі — дві шпильки з розпаленими кінцями..."

Кухар Р. Письменники і публіцисти Надбужанщини //Надбужанщина: історично – мемуарний збірник. Т.1.-Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто:Об’єднання надбужанців, 1986.-С.130.

У 1937 році в Сокалі вийшов альманах «Буг», який відкривався віршем Богдара Жарського «На Новий рік». Він починався і закінчувався такими строфами:
І  знов на дзигарі космічнім
Новий рік видзвонили дзвони.
Пісень могутніх і величних
Співать ніхто не заборонить.
          …………………………………….
Бо прийде знову завтра горде,
Ясне й світляне, наче кремінь,
Із тим новим бучним акордом:
Були ми завжди і будемо!

Рідко хто тоді знав, що ці оптимістичні рядки належать 18-літньому Нестору-Всеволоду Ріпецькому, який підписував свої твори псевдонімом Богдар Жарський, а згодом — Всеволод Листвич.

Він народився 1919 року в родині відомого сокальського юриста і громадсько-просвітнього діяча Олександра Ріпецького, який помер, коли Нестору було десять літ. Хлопця взяв під опіку брат його батька, колишній четар УСС Степан Ріпецький, який одружився з матір'ю Нестора.

Після закінчення гімназії Нестор-Всеволод Ріпецький навчався в Академії політичних наук у Варшаві. Всі ці роки нерозлучним супутником його життя була поезія, яка й лягла в основу трьох перших збірок — «Кучеряві дні», «Шлях пілігрима» і «Тривога». Книжку «Кучеряві дні» Н. Ріпецький підготував, коли мав 16 літ. Видав її у 1936-му.

У червні 1941-го Нестор Ріпецький повертається до Сокаля, де засновує газету «Українські вісті» і стає її редактором. Це був перший український часопис, що появився на окупованій третім Рейхом недавній території УРСР.

Невдовзі Н. Ріпецький відчув, що в умовах гітлерівської цензури випускати газету і писати правду стає все важче. Це була одна з причин, що він залишив посаду редактора «Українських вістей». Зате з подвоєною енергією поринув у громадсько-культурну і просвітню роботу, видання художньої літератури. Під час німецької окупації у Сокальському видавництві «Вісті» вийшли його книжки «Поворот», «Думки на вітрі» та інші.

Перебуваючи з повоєнних літ на еміграції, Нестор Ріпецький очолював Світову федерацію українських журналістів і друкував свої твори у багатьох газетах і журналах, написав і видав ряд художніх творів. Серед найбільш помітних його книг — «Р-33» , де ввійшло двадцять чотири оповідання.

Персонажі майже всіх оповідань «Р-33» — воїни УПА. Вони різні за віком, освітою, характерами, долями і своїми уподобаннями, але в серцях кожного з них горить велика любов до Батьківщини і самовідданість у боротьбі за її свободу. Це, наприклад, командир Павур, який у одному з переможних боїв падає смертельно пораненим. Коли друзі запитують Павура, що з ним, він звертається до них з такими словами:

— Це не важне. Колись мусів прийти мій останній рейд. Добре, що бій виграний... Ви, друзі, стережіть цих піль... Цих хлібів... Цих шляхів,., щоб усе стало нарешті... нашим... українським...

В оповіданні «Мачок» Н. Ріпецький змальовує колишню вчительку і студентку медінституту, яка стала медсестрою УПА. Її батька замордували у Львові більшовики, матір вивезли у Казахстан, а нареченого розстріляли німці у Києві. Тому ця дівчина понад усе любить збирати польові і городні маки, бо їй здається, що вони виросли на крові її рідних та мільйонів інших людей і що ця кров червоніє у пелюстках цих квітів. Саме тому ця дівчина, яку повстанці назвали Мачком, відмовляється залишати рідну землю і вирішує боротися за неї навіть тоді, коли її відділ одержує наказ відходити на Захід.

Оповідання «Р-33», яке дало назву книзі, — це романтизована героїка повстанського життя і боротьби. В основі її сюжету — важкий бій воїнів УПА з німцями в Карпатах. Про нього головний персонаж цього твору Степовий мовив так:
«В долині біліла дорога. По ній, як кошмарні почвари, лазили танки. Під ними дрижала наша рідна, дорога земля і стогнала, немов душилася від знемоги. Ше дальше, в долині, синів потік. Він хвилювався тривогою, бризкав від жалю срібними хвилями об мовчазні берега, начеб хотів перегризти шлях і поглинути ворога. Затопити ворога. Бо це був наш рідний потік. Український. Він купав колись наші молоді тіла, він пестив нас своїми ласкавими хвилями, він любив нас.
А ворог наближався. Він, наче шалений, двигався проти нашого вогню, падав і знову вставав, плював кров'ю...».

У цьому бою Степового важко контузило. Підлікувавшись, змушений був відходити на Захід. Прощаючись з ним, командир Сергій сказав:

— Друже, ви відходите на Захід... де будете вільною людиною. Але пам'ятайте, що коли хтось до вас прийде і скаже кличку «Р-33» — це буде хтось від нас. Хтось від мене. Пробуйте сповнити те, що та особа вам скаже.

...Минув деякий час. І одного дня в дім Степового завітала невідома гарна жінка. Впевнившись, що господар хати пам'ятає «Р-33», подала йому щоденник... полеглого в бою командира Сергія. В ньому йшлося про боротьбу УПА та друзів, які загинули в боях.

Серед живих з «Р-33» залишився тільки Степовий. А гарна жінка, що проїхала крізь кордони і привезла щоденник, була дружиною командира Сергія. Виконавши заповіт чоловіка, вона поверталася в Україну. Там ще тривала боротьба.

Оповідання «Вогні з-за обрію» та «Пісня про рідні простори», що ввійшли в книгу «Р-33», Н. Ріпецький присвятив сокальчанам — командирові УПА-Захід «Шелесту» (В. Сидору) та Романові Кашубинському — четареві легіону ДУЙ.

Нестор-Всеволод Ріпецький мріяв дожити до днів, коли можна буде вільно приїхати в Україну. Але збутися цьому не судилося. Надто рано — на 55-му році життя — відійшов у вічність. Сталося це 19 березня 1974-го.

Вашків І. Нестор-Всеволод Ріпецький /Іван Вашків //Сокаль і Прибужжя
 (1377-2000): Історико краєзнавчий нарес.-Львів: Каменяр 2000.-С. 228-231.