на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Творчість наших читачів

    Мирослав Онишкевич "Орест"(1911-1950)

    (псевдо: «Орест», «Білий», «Богдан», «Олег») — полковник УПА, діяч ОУН(б), командир Військової Округи «Сян».
    Брат Тарас Онишкевич (обласний комендант боївок СБ Львівщини).
    Народився у м. Угнів Сокальського району.
    Розстріляний у м. Варшава (Польща)

     

            Народився 26 січня 1911 р. у м. Угнові. З 1929 р.  активно працює в ОУН, відомий, як організатор юнацтва ОУН служив у польській армії. Двічі у 1931  та 1933 р. його арештовували. У 1942-1943 р. член обласного проводу ОУН. В 1943 р. -- заступник командираУкраїнської народної самооборони Львівщини,   шеф штабу ВО „Буг” – псевдо „Орест”.


        У 1944 році Мирослав Онишкевич керував куренем, який воював проти гітлерівців, польської АК та більшовицьких партизанів. Упродовж 1944-45 років “Орест” мав звання поручника. Потім йому присвоєно звання сотника. У     1945-47 роках командував закерзонською ВО-6 “Сян”. 3 жовтня 1948 р.  Мирослава Онишкевича підвищено до рангу майора. Через деякий час він став полковником. Керував усіма підрозділами УПА на довжилезній території від Підляшшя до Західної Лемківщини. У березні 1948 р. у м. Лечниці потрапляє до поляків. Два роки провів у катівнях Варшави. Польський суд виніс  Мирославу Онишкевичу вирок смерті, який виконано 6 липня 1950 року у Варшаві.

     

    ПАМ'ЯТІ БРАТІВ ОНИШКЕВИЧІВ

    Старший — Мирослав - народився 26 січня 1911 року. З 1929-го активно працював в ОУН, був організатором юнацтва ОУН на Волині. Двічі у міжвоєнні роки — 1931-го і 1933-го — його заарештовували й кидали у польські тюрми. 1941 року у складі Похідних груп ОУН він прибув до Києва, де стає членом групи провідника Північної похідної групи Дмитра Мирона.

    Після повернення в Галичину — 1942-1943 роки — Мирослав Онишкевич є член облас­ного Проводу ОУН Львівщини. Наприкінці 1943 року він організував відділи УПА на Львівщині, будучи курінним, а потім шефом штабу ВО «Буг» і заступником її командира, прибравши псевдо «Орест». Коли ж терор, здійснюваний польськими бандами, часто за сприяння влади, проти корінного українського населення Закерзоння став там нормою повсякденного життя, у складі УПА- Захід на початку 1945 року була створена ок­рема VI ВО «Сян», а її командиром став «Орест». Пробравшись через тодішній совєтсько-польський кордон, він на початку березня 1945 року безпосередньо очолив військове керівництво усіма підрозділами УПА на довжелезній території від Володови на Підляшші до Західної Лемківщині. Закерзонські повстанські курені під командуван­ням «Рена», «Коника», «Байди», «Залізня­ка», «Ягоди», «Прірви», а в їхньому складі — два десятки сотень, зокрема, «Бурлаки», «Громенка», «Хріна», «Калиновича» упро­довж майже трьох років не тільки мужньо стояли в обороні життя понад 700 тисяч корінних жителів Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя, врятувавши не од­ну тисячу з них від неминучої загибелі, адже витримали багато боїв із вишколеними І польськими карателями і спеціальними підрозділами НКВД. На жаль, польське ан­тикомуністичне підпілля, як правило, не сприймало закликів загонів ОУН-УПА до спільних дій проти комуністичних режимів, часто саме брало безпосередню участь у терористичних і грабіжницьких акціях проти місцевого українського люду.

    2 березня 1948 року, коли збройна бороть­ба УПА на Закерзонні вже припинилася, Мирослав Онишкевич, переховуючись на околицях міста Лєгніца, через зраду потра­пив до рук поляків. Провівши понад 2 роки у слідчих катівнях Варшави, 2 червня 1950 ро­ку був засуджений до смертної кари, б липня цього року виповнилося піввіку, як у Варшаві стратили командира «Ореста».

    Слідами свого старшого брата пішов і Тарас Онишкевич.

    Вступивши до ОУН ще в гімназійні роки, він став професійним революціонером. 1936 року рас Онишкевич виходить на волю, співпрацює з Іваном Климівим-«Легендою». 1941 року у складі Похідних груп він опиняється у Житомирі. Гестапо його заарештовує, але Тарас утікає, а далі — підпільна праця на Київщині, Сумщині, Дніпропетровщині.
    Повернувшись на Львівщину, він створює та керує Службою Безпеки при обласному Про­воді ОУН. У березні 1944 року, прибравши псевдо «Іалайда», стає курінним першого в околицях Сокаля і Рави-Руської повстанського куреня, який проводив запеклі бої з польською АК. Після поранення в бою з поляками у селі Острів біля Кристинополя (су­часного Червонограда) «Галайда» помер 9 квітня 1944 року. З належними почестями його поховали на цвинтарі у рідному Угневі. Він посмертно отримав старшинський ступінь хорунжого.

    Із нагоди 50-х роковин від часу страти полковника УПА Мирослава Онишкевича-«Ореста» з ініціативи Львівського суспільно-культурного товариства «Надсяння», яку підтримала Сокаль ська районна адміністрація, в Угневі відбулися урочистості, присвячені пам'яті братів Онишкевичів.

    Після Літургії, яку відслужив у місцевому храмі о.Михайло Левицький, святкова процесія пройшла на цвинтар. Біля могили курінного «Галайди» учасники урочистостей панахидою вша­нували світлу пам'ять усіх полеглих і помер­лих із славного українського роду Онишке­вичів.

    Наступним етапом стало відкриття й освячення пам'ятної таблиці на будинку, де наро­дилися брати Онишкевичі. Мистецьки виконану львівським скульптором, уродженцем Надсяння, Петром Дзиндрою гранітну таблицю, уфундовану надсянцями, відкрили го­лова Сокальської районної адміністрації Микола Пшевлоцький та автор цих рядків.

    Серед почесних гостей угнівців були колишній заступник Провідника ОУН Закерзонського краю полковник УПА Василь Галаса та син Мирослава Онишкевича Володимир.

    Доля сина «Ореста» склалася так само драматично, як і всієї великої родини Онишке­вичів, у якій усі сім братів і сестер його слав­ного батька присвятили свої життя справі боротьби за волю України. З десятирічного віку, після арешту у 1948 році його матері польському середовищі, зберіг пам'ять про свого батька, родину Онишкевичів.

    Завершувалося свято в міському парку біля пам'ятника угнівцям, які віддали своє життя  у боротьбі за волю України. На пам'ятнику першими у списку героїв викарбувані імена  Мирослава і Тараса Онишкевичів. З великою увагою присутні слухали розповідь полковника УПА Василя Галаси про свого побратима «Ореста», як і виступи ветерана І УПА Дмитра Богуша з Перемишля, представника Львівського крайового Братства  ОУН-УПА Богдана Пришлякевича, Миколи Пшевлоцького та інших. Присутніх вітали в'язанкою повстанських і патріотичних  пісень їхні побратими з львівського й сокальського хорів «Повстанець», хористи  сусіднього з Угневом села Карів, учнівські  школярі, відомий львівський бандурист Михайло Баран.

    Брати Онишкевичі — гордість Угнева і Сокальщини. Тож природно, що сьогодні їх іменами названі вулиці в обох містах, а не- щодавно ім'я братів Онишкевичів надано Угнівській середній школі.

    Тарас Онишкевич похований на місцевому цвинтарі. На його могилі споруджено  гідний його життєвого подвигу пам'ятник.

    А де спочивають тлінні останки Мирослава Онишкевича? На жаль, поки що на чужині, десь на тюремному цвинтарі у Варщаві. Безперечно, поки в самій Україні наші рідні можновладці ще не спромоглися вирвагися з полону фальшивих стереотипів і визнати ОУН-УПА воюючою стороною, годі сподіватися цього визнання від представників польської влади. Але від останніх вимагається єдине — дотримуватися чинних у демократичних державах міжнародних норм стосовно увічнення пам'яті кожного полеглого чи страченого на їхній території.  Нашим національним обов'язком є домогтися гідного, з належними почестями, християнського перепоховання тлінних останків  командира УПА Закерзонського краю Мирослава Онишкевича-«Ореста», як і сотень  інших полеглих на Закерзонні вояків УПА,  страчених і замучених у польських тюрмах українських патріотів.         І

    Володимир СЕРЕДА, І голова товариства «Надсяння», м.Львів

     

     

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського