• Про бібліотеку
• Історія бібліотеки
• Працівники РЦБС
• Статут бібліотеки
• Покажчик

Йосип Штокало(1897-1987)

Вчений, математик,  академік АН УРСР.
Нагороджений великою науковою медаллю ім. Койре Міжнародної академії історії наук (Париж).
Народився в с. Скоморохи, Сокальського району.
похований в м. Київ.

СОКАЛЬЧАНИН, ЯКИЙ ВІДОМИЙ У ПАРИЖІ

На Сокальщині сто один рік тому у селі Скоморохах у селянській родині народився видатний український математик, академік, доктор фізико-математичних наук, професор Київського державного університету Йосип Штокало.

З перших днів навчання у школі захоплювався математикою. Шістнадцять років учителював у сільських школах, містах Дніпродзержинську, Дніпропетровську, пізніше у вузах Харкова. За наукові досягнення був обраний академіком, очолював Львівський філіал Академії наук республіки, згодом завідував однією з кафедр Київського державного університету.

Перший раз ім'я вченого Штокала я почув у студентські роки на лекції з вищої математики у Львові в 1948 році. Один професор, наголошуючи на практичному значенні дослідження теорії диференційованих рівнянь, з гордістю назвав прізвище визначного «російського вченого Йосипа Штокала». На репліку студентів, що Штокало є академіком, Української академії, професор поправився: «Ну,   советским,   какая   разница».

А пізніше у 1952 році я особисто познайомився з академіком. Одного весняного надвечір'я на подвір'я педучилища під'їхало авто, з якого висів міцної статури середнього віку чоловік. Я інтуїтивно впізнав,, голову Львівського філіалу Академії наук Йосипа Штокала, який після 37-річної розлуки мав намір відвідати рідне село Скоморохи. Він переночував у педучилищі, а вранці у нас з ним була коротка розмова. Він зауважив, що дуже гарно виглядають хрести і бані церкви св. ап. Петра і Павла. «Ваша церква,— сказав він,— чимось нагадує собор святого Петра у Римі». Я поправив його, мовляв, це наш з Вами храм. На що наш гість, мабуть, вперше усміхнувся і сказав, що у Скоморохах також є гарна церква і як добре, що ці храми витримали різні лихоліття...

Опісля мені вдалося ще неодноразово спілкуватися з академіком у Києві. Мій брат Анатолій в останні роки свого життя працював доцентом на кафедрі диференційованих рівнянь у КДУ, якою завідував Йосип Штокало. Тоді ми часто говорили про більшовицькі репресії української інтелігенції в 30-40 роках, особливо над вихідцями із Західної України. На пальцях однієї руки академік перелічив тих, що зберегли своє життя. Йосип Штокало завжди підкреслював, що діяльність кожної людини треба розглядати і оцінювати, ВЇКОДЯЧИ з конкретних історичних обставин. Він з болем згадував трагічну долю Василя Бобинського, драматурга Леся Курбаса... Він товаришував з Максимом Рильським, Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою і розцінював окремі їхні твори як данину злочинному тоталітаризму за своє фізичне існування.

У газетній публікації не назвеш і частини основних праць академіка. Окремі його монографії надруковані англійською, німецькою та французькою мовами. Він був почесним академіком Академії наук у Парижі.

У 1967 році Академія наук республіки, Київський державний університет хотіли на високому рівні відзначити 70-річчя з дня народження та 50-річчя наукової та педагогічної діяльності академіка, доктора фізико-математичних наук, професора Йосипа Штокала. Але академік не дав згоди, він був проти таких помпезних «шоу», особливо у час розгулу комуністичної реакції, коли нищено будь-які прояви національної пам'яті та свідомості, а русифікація під маскою інтернаціоналізму нищила рідну мову і культуру.

Пригадую ось такий епізод, про який розповідав мені мій брат. Одного разу між лекціями один з титулованих математиків ділився своїми враженнями з наукового відрядження до Варшавського університету, мовляв, за один місяць він добре вивчив польську мову. На запитання Йосипа Захаровича, а чому він не хоче розмовляти українською мовою, цей київський професор відповів так: «Я умею и люблю петь украинские песни». Тут. напрошується аналогія з мовною ситуацією у нашій Верховній Раді і в деяких телепередачах, де є намагання прищепити нам почуття меншовартості, а мову звести на суржиковий рівень Вєрки Сердючки, на посьміховисько своїм і чужим.

Академік Йосип Штокало жив у непростий час, але завдяки своєму таланту і наполегливій праці досяг вершин науки і є одним з великих вчених не лише України. А корені його з Сокальщини.

Зіновій СТОЖЦЬКИЙ,
колишній вчитель,
мешканець Сокаля

Стоницький З. Сокальчанин, який відомий у Парижі:/Йосип Штокало/З.Стоницький//Голос з-над Бугу.-1999.-5 січ.

АКАДЕМІК ЗІ СКОМОРОХ

Серед діячів науки, які в різний час вийшли із Сокальщини, найпочесніше місце належить Йосипу Захаровичу Штокалу — видатному українському радянському математикові, академікові АН, УРСР, заслуженому діячеві науки республіки. Людина винятково обдарована та завзята, приваблювала до себе не тільки вчених, але і широке коло інтелігенції, студентів. Заслуга його не тільки в наукових відкриттях.

Народився Й. 3. Штокало в листопаді 1897 року в селі Скоморохах Сокальського району у бідній селянській, родині. Кажуть, що основи особистості і характеру закладаються у ранні роки життя, тобто у далекому дитинстві. Так це чи ні, але далеко не всі обставини сприяли формуванню майбутнього вченого. Нестатки сім'ї, важка непосильна праця.

Хлопець безтямно за родився математикою. Вчився і самотужки, і в школі. Сходинка за сходинкою, наполегливо і цілеспрямовано йшов до мети, хотів   стати вчителем. і став. З  1915 по 1931 рік учителював в сільських школах, в містах Дніпродзержинську і  Дніпропетровську. А після закінчення  університету десять років     працював у  вузах Харкова, зокрема в   інженерно-економічному і авіаційному   інститутах, університеті.

Напередодні Великої Вітчизняної війни Й. 3. Штокала запрошують до Академії наук УРСР. Трудився старшим науковим співробітником, а згодом заступником директора інституту математики. Обирався членом президії АН УРСР, головою президії Львівського філіалу Академії наук республіки. Водночас Йосип Захарович працював професором, завідуючим кафедрою диференціональнйх рівнянь Київського державного  університету.

Основні праці нашого земляка стосуються теорії диференціональних рівнянь та історії математики. Він вніс вагомий вклад у розробку питань, пов'язаних зі знаходженням критеріїв стійкості і нестійкості розв'язків лінійних диференціональних рівнянь з майже періодичними і квадіперіодичними коефіцієнтами. Вчений уперше узагальнив символічний метод на випадок таких рівнянь. Монографія Йосипа Захаровича «Лінійні диференціональні рівняння із змінними коефіцієнтами» видана в Індії англійською мовою.

Під керівництвом Й. 3. Штокала опубліковано з матеріалів повне зібрання творів Г. Ф. Вороного (в трьох томах) та М. В. Остроградського (в трьох томах). До 50-річчя Великого Жовтня за його редакцією вийшла у світ чотиритомна праця «Історія вітчизняної математики», яка відзначена премією Міжнародної організації з історії науки. Він редактор і один з авторів «Історії математичної освіти в СРСР.

Плідно працювали наукові співробітники Сектора історії природознавства і техніки інституту історії АН УРСР, який Й. 3. Штокало очолював з 1963 року і до останніх днів свого життя. Він зумів об'єднати зусилля провідних вчених різних галузей науки і техніки, узагальнити і видати ияд фундаментальних праць з історії окремих природничих і технічних наук. Наш земляк автор більше лк ста досліджень з історії        диференціональних рівнянь, операційного обчислення, історії вітчизняної математики.

Йосип Захарович активну наукову діяльність вміло поєднував з участю в громадському житті. Обирався делегатом ряду з'їздів Компартії України, був депутатом Верховної Ради республіки 3 — 4 скликань. У 1951—1955 роках входив до складу делегації Української РСР на сесіях Генеральної асамблеї ООН. Він бур Почесним академіком Міжнародної академії історії наук у Парижі.

Не стало кавалера ордена Леніна И. 3. Штокала 5 січня 1987 року. Похований у Києві, його знають і пам'ятають як талановитого дослідника, вмілого організатора науки, громадського діяча, людину великої душі і ерудиції, працьовитого, вимогливого до себе і своїх підлеглих. Ми, його земляки, маємо дбайливо зберігати в пам'яті все. пов’язане з життям і діяльністю вченого і педагога палкого патріота своєї Батьківщини

В. САНДУЛ,
Краєзнавець