на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Творчість наших читачів

    Василь Ількович Василяшко(1918-1946)

    (псевда: Перемога, Вірний, Пантера), — командир сотні «Галайда-1», потім куреня «Галайда» і 12-го (Сокальського) Тактичного відтинку «Климів».
    Лицар Бронзового Хреста Бойової Заслуги (04.1945), Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го кл. (10.1945), Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл. (02.1946).
    Один із двох діячів УПА, які тричі були нагороджені Хрестом Бойової Заслуги, до того ж за життя.
    Народився в с. Завишень Сокальського району.
    Загинув в с. Боянець Жовківського району.

     

    Повстанський командир "ПЕРЕМОГА"

    Вояків Української Повстанської Армії, відзначених найвищою нагородою  Золотим Хрестом бойової заслуги I кл.  було всього 40. З них шестеро мали загалом дві бойових нагороди, і тільки двоє  три. Один з них  сотенний Михайло Дуда"Громенко", який відзначився успішними діями в Перемищині на чолі сотні, з якою згодом перейшов рейдом через всю Чехословаччину на Захід; пізніше він десантувався в Україну і загинув на рідній землі. Другий  один із найвизначніших командирів у Львівській воєнній окрузі "Буг", сотник УПА Василь Василяшко, більше відомий як "Перемога" (також вживав псевдоніми "Вірний" і "Пантера").

    Василь Іванович Василяшко народився 13 квітня 1918 р. у с. Завишень Сокальського району Львівської області. Закінчив шість класів народної школи, здобув фах шевця. За Польщі брав активну участь в діяльності "Просвіти", відтак став членом Юнацтва Організації Українських Націоналістів, а згодом ОУН, до якої з 1932 р. належав його старший брат Микола. Навесні 1941 р. В. Василяшко вступив до українського легіону в німецькій армії  Дружин Українських Націоналістів (ДУН), де служив у відомому батальйоні "Нахтігаль". Звідти із більшістю вояків перейшов до 201 шуцманшафтбатальйону, який базувався в Білорусі і охороняв важливі об'єкти від червоних партизанів. Двічі приїжджав додому у відпустку. Після закінчення річного контракту в грудні 1942 р. Василь, як і всі легіонери, залишив службу в німців і на Різдво вже був у рідному селі. Оскільки був ризик арешту колишніх вояків ДУН, Василь не ночував вдома, очевидно, співпрацюючи з Організацією. Восени 1943 р. перейшов у підпілля, очоливши боївку Служби Безпеки (СБ) ОУН Белзького району, яка налічувала близько 15 осіб.

    Аналогічні боївки існували і в інших районах. Загальне керівництво ними здійснював обласний комендант боївок СБ Тарас Онишкевич"Галайда". Саме під його командуванням в кінці 1943 р.  на початку 1944 р. у Равській та Сокальській округах ОУН проведена акція проти польських осередків, розташованих по лісничівках, гаївках та колоніях. Здобуто багато зброї, тих, на кого були докази в доносах чи участі у протиукраїнських акціях,  стратили, інших  розігнали. Таким чином реалізовано клич: "Ліс наш і ніч наша!", оскільки метою було опанування лісів, щоб створити умови для творення відділів УПА.

    Протягом грудня 1943 р.  березня 1944 р. у північній Львівщині постали сотні "Пролом" та "Тигри". На допомогу їм "Галайда" в кінці лютого 1944 р. об'єднав підлеглі боївки з двох округ в один відділ, сотенним якого призначений Дмитро Пелип"Ем""М22""Євшан". Командиром першого роя у першій чоті Ярослава Грицая"Чорноти" став В. Василяшко"Перемога".
    Під час наступу на с. Острів Сокальського району  осередок польських збройних формувань, які загрожували українським селам околиці  Т. Онишкевич отримав смертельне поранення і на його честь ця сотня отримала назву "Галайда". Навесні відділ брав активну участь в бойових діях на т. зв. Холмському фронті проти польських Армії крайової (АК) та Батальйонів хлопських (БХ). Також чота "Чорноти" разом із сотнею "Сіроманці" 11 травня 1944 р. у с. Карів Сокальського району звела бій із німецькими поліційними військами. Тоді "Чорнота" був поранений і відійшов на лікування, а тому В. Василяшко став чотовим. Підвідділ "Перемоги" 24 травня 1944 р. мав бій з червоними партизанами біля с. Лісова РаваРуського повіту (тепер Польща). Дії В. Василяшка, який вів прицільний вогонь і закидав ворога гранатами, були відзначені командуванням.

    Після переходу фронту сотня "Галайда" поповнилася новобранцями і приблизно 14 серпня була розділена на дві. Відділ "Галайда1" очолив "Перемога", "Галайда 2"  командир третьої чоти Григорій Шклянка"Куліш" (в минулому  керівник боївки СБ та ройовий у чоті "Чорноти", родом із с. Поториця Сокальського району, яке знаходиться через річку від Завишня). "Ем" очолив курінь, до якого також увійшла сотня "Крилачі". Відтинком, призначеним для дій новопосталого куреня, була Любачівщина, проте через насичення терену радянськими військами і постійні бої "Ем" туди так і не потрапив. 22 серпня під с. Зубейки Жовківського району курінь "Галайда" звів великий оборонний бій із батальйоном 83 полку прикордонних військ НКВД та 50м мотоциклетним полком ЧА. Відбивши у восьмигодинному бою всі ворожі наступи, "Ем" з відділом прорвався з оточення і відійшов у ліси на південь від с. Карів.

    Війська НКВД 29 серпня 1944 р. знову оточили курінь, який зайняв оборону в урочищі Кривуля в центрі лісів КарівПіддубці. В цілоденному бою з 7 до 21 год. повстанці відбили ворожі атаки. При цьому найбільшу стійкість і вправність проявила саме сотня "Галайда 1" на чолі з "Перемогою". Згодом вони успішно діяли в боях біля с. Губинок РаваРуського повіту, тепер Польща (17.10.1944 р.), с. Смолин Яворівського району (22.10.1944 р.), с. Яструбичі Радехівського району (4.11.1944 р.), с. Лучиці Сокальського району (10.11.1944 р.), с. Бишів Радехівського району (25.11.1944 р.). В бою у Яструбичах був смертельно поранений командир "Ем", а командування куренем перебрав Михайло Хвальбота"Лис".

    Протягом зими сотні діяли самостійно. В цей час "Перемога" зробив кілька вдалих засідок на підрозділи НКВД та винищувальні батальйони (с. Волиця Жовківського рну, с. Двірці Сокальського району), мав бій біля с. Куличків Сокальського рну (12.02.1945 р.), здійснив засідку на прикордонників між с. Купичволя Кам'янкаБузького рну та м. Великі Мости Сокальського рну (20.02.1945 р.), наступ на прикордонну заставу в с. Зубків Сокальського району (5.03.1945 р.)

    Особливо відзначилася сотня "Галайда 1" і її командир "Перемога" в бою під с. Зіболки Жовківського району 22 березня 1945 року. Відділ, чисельність якого складала 167 вояків, протягом двох годин протистояв наступові двох полків Червоної армії, підсилених підрозділами НКВД. Успішно відбивши ворожі наступи, сотня прорвалася з оточення. В. Василяшко в бою був поранений у груди, але, незважаючи на це, холоднокровно командував проривом. Після короткого лікування він вже за кілька тижнів повернувся до командування своїм відділом. Наказом УПАЗахід ч. 12 від 28.04.1945 р. "Перемога" нагороджений Бронзовим Хрестом бойової заслуги, а наказом Головного Військового Штабу УПА ч. 2/45 від 27.04.1945 р. йому присвоєно ступінь хорунжого УПА.

    Однією з найбільших акцій УПА на Львівщині був напад на райцентр Радехів 26 квітня 1945 року за участі 5 сотень УПА. Центральну роль в ньому відіграли відділи "Галайда 1" та "Кочовики", які діяли безпосередньо в місті. В результаті наскоку на волю випущено кілька сотень призначених до вивозу селян. Після цього сотні "Галайда 1" і "Кочовики" зупинилися в лісі біля с. Радванці Радехівського рну, де їх 28 квітня застала велика облава. Знову переважаючі сили 2го прикордонного загону НКВД нав'язали десятигодинний бій повстанцям, які відбили всі ворожі атаки, а далі прорвалися з оточення. І в цьому бою "Перемога" відзначився притомністю та вмілим командуванням.

    За наказом ВО "Буг" у травні 1945 р. підрозділи куреня "Галайда" вирушили в рейд за лінію Керзона. Там сотня "Перемоги" звела кілька боїв з польськими урядовими військами. При поверненні 2 вересня 1945 р. відділ "Галайда1" був переслідуваний прикордонниками в лісах Яворівського полігону на південь від Магерова. Кількатисячні ворожі підрозділи були підсилені авіацією та артилерією. Майже пів дня тривав відступ з боєм. Тільки притомність сотенного дозволила повстанцям вийти з оточення. Про це в документі написано так: "До краю перетомлене вояцтво зраджувало охоту залягти на становищах і створити нові Крути. Та кр Перемога твердий і впертий в боротьбі. Він веде свій відділ до життя, а не до смерти. Великим зусиллям волі підіймає своє карне вояцтво до вирішного удару, йдучи в перших лавах на пролом. З грімким окликом "Слава", як буря пішло вояцтво за своїм командиром. Ворожі застави строщено або розсунено, перстень облоги прорвано і відділ вийшов поза поле ворожих дій, забираючи з собою кільканадцять ранених своїх вояків. Ввесь час бою відділ зустрічався з ворогом у рукопашній боротьбі на віддалі трьох до п'яти кроків". Сотня на 50% була розбита, проте зберегла боєздатність, а частина розпорошеного стрілецтва невдовзі приєдналася до свого відділу.

    У вересні 1945 р. В. Василяшко був призначений командиром Сокальського тактичного відтинка УПА "Климів" і куреня "Галайда", а командування його сотнею перебрав чотовий "Ігор". У підпорядкуванні "Перемоги" опинилися також відділи "Галайда 2", "Кочовики", "Пролом" і "Тигри". Наказом ГВШ УПА ч. 3/45 від 10.10.1945 року хорунжий "Перемога" був відзначений Срібним Хрестом бойової заслуги І кл., а наказом ч. 1/46 від 15.02.1946 р. йому присвоєно ступінь сотника та відзначено Золотим Хрестом бойової заслуги I кл.

    За збігом обставин наступного дня після отримання найвищої нагороди УПА В. Василяшко загинув. Це сталося 16 лютого 1946 р. в лісовій криївці біля с. Боянець Жовківського району. Розвідувальнопошукова група прикордонних військ та райвідділу НКВД о 10 год. за агентурними даними, здобутими спецгрупою, встановила стеження за дорогою БоянецьКупичволя і помітила селянські сани, які їхали з хутора Колин до лісу. З'ясувавши, що з них біля ретельно замаскованої криївки скидували продукти, енкаведисти відкрили вогонь. Один з повстанців (напевне, охоронець) загинув, ще двоє врятувалися втечею. Троє тих, хто був у криївці, відмовилися здатися і у безвихідній ситуації пострілялися. Тоді з "Перемогою" загинули його найближчі співробітники: бунчужний куреня "Хміль", санітар куреня "Макаренко" і охоронець "Орлик". Ворог здобув 2 автомати, 2 гвинтівки, 4 пістолети та документи. У 1991 році тіла повстанців перепоховано •у м. Великі Мости, де згодом встановлено пам'ятник.

    Кому відома інформація про життя та діяльність Василя Василяшка, його бойових друзів, відділів УПА на Львівщині просимо писати на електронну адресу mrz@ukr.net або на адресу редакції.

    Володимр МОРОЗ

    .
    пам’ятник на могилі Василя ВАСИЛЯШКА та його побратимів у м. Великі Мости.

    На знімку: пам’ятник на могилі Василя ВАСИЛЯШКА та його побратимів у м. Великі Мости.
     
    Мороз В. Повстанський командир „Перемога” [ Василь Василяшко] /В. Мороз //Голос з-над Бугу.-2012.-23-29 серп.-С. 9.
    //Шлях перемоги.-2012.-11 лип..-С.6.

     

     

    Він вірив в перемогу

     Василяшко Василь Іванович "Перемога народився 1918 року в селі Завишень Сокальські повіту. Батько Василяшко Іван, стрілець Української Галицької Армії, загинув у 1920 році на Вели Україні, обороняючи Українську Народну Республіку. Василяшко Василь вчився в Завишенській школі, брав активну участь в діяльності осередку Товариства "Просвіта", проходив вишкіл в курені "Юнацтво". В 1941 році служив в Білорусії у легіон "Нахтігаль" під командуванням майбутнього Гол нокомандуючого УПА генерала Романа Шухевича "Чупринки". Коли 1943 році польські підпільні відділи Армії Крайової здійсню вбивства українських громадських діячів, нападають на українські с Холмщини і Сокальщини, Василяшко В. переходить до УПА. Командує чотою повстанців при обороні сіл Посадів, Переводів, Ліски, Кошин... В березні 1944 року його чота у складі сотні Онишкевича Тар "Галайди" брала участь у ліквідації польського збройного угрупував Острів. Після загибелі в бою під Островом командира "Галайди", ю "Галайди" очолює Пелип Дмитро "Ем" . У травні 1944 року ндування УПА призначає "Ема" курінним, а потім командиром ТВ Сокалььсько-Равської округи. Командиром першої сотні "Галайда - 1" сотенний Василяшко Василь "Перемога". В червні-жовтні 1944 курінь, до складу якого входять сотні "Перемоги", "Куліша", "Бер-", "Недолугого", з боями пройшов через Радехівщину, Сокальщину, Гашівщину і Холмщину. 4 листопада 1944 року курінний, командир ТВ УПА Пелип Дмитро \ "Євшан" був смертельно поранений у с.Радованці Радехівського р-ну. На місце "Ема" командиром куреня і ТВ "Розточчя" призначено ляшка Василя "Перемогу". Курінь "Перемоги" не знав поразок, командир Василяшко Василь свято вірив у перемогу, вселяв цю віру в своїх бійців. Недаром повстанці назвали його "Перемогою". Курінний "Перемога" провів успішний бій в селі Луцьки біля іх Мостів. Атаку енкаведитстів відбито з великими втратами для командування НКВД. Загинуло кілька десятків радянських бійців, я партизанів мінімальні.
    иділ "Перемоги" не давав спокою радянським окупантам. Щоб ги партизанів, 21-22 березня 1945 року ворожі сили оточили "Перемоги" в лісі коло с.Зіболки Жовківського району. Ціла ~~ НКВД штурмувала повстанські укріплення в лісі. Бій тривав день. Повстанці відбили десять атак бійців НКВД. Командир ога", поранений в груди, подовжував керувати боєм. Ввечері лі пробилися з оточення. Ворог зазнав великих втрат. Загинули нападників. На полі бою впало 40 повстанців, 20 поранено, ні дострілювалися або підривали себе гранатами, щоб не попасти ворога живими, бо друзі не мали можливості винести їх з бою. ,тий великий бій, яким командував "Перемога", відбувся в лісі Тишиця Кам'янко-Бузького району. Крім куреня "Перемоги", в -дянськими військами брали участь сотня "Штиля" та кущові і боївки.
    жвітня 1945 року до повстанського табору відділу "Перемоги" сотні "Перебийніс" командира Шумського, "Тигри" із сотенним \ "Пролом" підкомандою сотника "Черника", сотня "Кочовики" ш Штилем і боївка СБ "Клея". Повстанці під керівництвом " зайняли м.Радехів, звільнили понад 200 в'язнів, знищили "*0 енкаведистів. ігня 1945 року, на другий день після взяття Радехова, коло : і Тишиця відділи "Галайда", "Перебийніс", "Кочовики" про­вели бій з ворогом, який стягнув великі військові відділи, озброє гранатометами і гарматами. Але наступ ворожих військ проваливс Повстанці добре підготувалися до оборони, витримали натиск воро до вечора. А вночі всі відділи, зібрані в одному місці, прорвали оточені Ворог втратив коло 200 чоловік вбитими і навіть не переслідув повстанців. Повстанці зникли з очей ворога, щоб приготуватись наступних боїв.

    Літом 1945 року сотня "Перемоги" перейшла рядянсько-польсь кордон біля Угнова й до вересня рейдувала по території Польщі. Зим 1946 року сотня "Перемоги" стояла в лісах Кам'янко-Бузького райо але Львівщина була заповнена військами, чекістами і сексотами, то курінь довелося реформувати на дрібні групи. У червні 1946 року, зг наказу Головного командування УПА, дрібні групи підпорядковано передано в ряди місцевої сітки ОУН для ведення підпільної бороть "Перемога" продовжував боротьбу в підпіллі. 18 лютого 1946 р командир ТВ "Розточчя" сотник Василяшко Василь "Перемога" заг через підлий донос провокатора, в криївці у лісі в Жовківському рай між Боянцем і Купичволею. Разом з "Перемогою" загинув шеф й штабу "Хмель", лікар "Макаренко" і повстанець "Вихор". їх останки 1991 році члени Великомостівського осередку Руху перезахоронилж Великих Мостах.

    24 серпня 1997 року, в день Незалежності України, у Вел Мостах відкрито надгробний і водночас символічний пам'ят командиру Василяшку Василю "Перемозі" і його побратимам. Біля тр тисяч жителів Великих Мостів, Червонограда, Сокаля, Соснівки, До" твора, Львова, села Завишень і сусідніх сіл Сокальського і Жовківсь районів, 105 воїнів-прикордонників прибули на відкриття і посвяче пам'ятника. В почесній варті стояли сивочолі ветерани Сокальсь Червоноградської станиці УПА, воїни-прикордонники Великомо ської прикордонної застави. Нескінченним потоком до пам'ятника " люди з хоругвами, державними прапорами і клали квіти на мо повстанців.

    Декан о.Михайло з Белза, о.Василь Білецький з Завишня, о.Вол мир з Великих Мостів, о.Василь з Реклинця, о.Володимир з При відправили на могилі панахиду і посвятили пам'ятник героям Укр: Церковний хор церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці вик церковні, стрілецькі і повстанські пісні.

    На мітингу виступили голови В.Мостівських осередків КУНу і Михайло Коростіль і Микола Сеньків, голова Сокальської ст Братства УПА Петро Салагуб, голова Сокальської організації сі політв'язнів Марія Грицай, керівники громадських і державних ор л. Командир Великимостівського прикордонного загону запевнив омаду, що прикордонники шанують і свято бережуть пам'ять славних юїв УПА Сокальщини: Василяшка Василя "Перемоги", Сидора Васи-"Шелеста", Климіва Івана "Легенди", Процюка Василя ."Кропиви", і полягли за незалежність України.

    Голова Червоноградської станиці Братства УПА, колишній коман-Львівської Воєнної Округи "Буг" полковник Левкович Василь роний", безпосередній начальник Василяшка Василя "Перемоги", ав: "Повстанці УПА проявили безприкладний героїзм. Вони фали, але не здавалися ворогові. За заслуги в боях з ворогами на альщині, Радехівщині, Холмщині - Головна Визвольна Рада 22 січня 6 року відзначила командира Тактичного відтинку "Розточчя" пляшка Василя "Перемогу" Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-го су, у квітні 1945 року - Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги40. Вас о четверо лицарів Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го класу на ідних землях УкраїнигПелип Дмитро "Євшан" - командир куреня лайди", Василяшко Василь "Перемога" - курінний куреня "Пере-і", командир ТВ "Розточчя", Карпенко Дмитро "Яструб" - командир -иманців" і Андрусяк Василь "Грегіт" - командир ТВ "Чорний ліс", ше на західноукраїнських землях рівних Вам нема"41, - такими вами закінчив свій виступ Левкович В.

    Від імені завишенської громади, родичів Василяшка Василя голова членського осередку Народного Руху України, завідуючий відділом льської районної адміністрації Нечай Богдан подякував Великомос-кій громаді, осередкам Руху і КУНу за прекрасний пам'ятник, вста-яений на могилі Василяшка Василя "Перемоги" і його побратимів, "ля смерті командира "Євшана" Василяшко Василь очолив курінь айда", провів десятки переможних боїв з німцями, загонами енкаве-зідділами польської Армії Крайової і Війська Польського. Його ьковий талант командира найбільше проявився в боях під Каровим, тіьках, в лісі під Зіболками і Тишицею, в Радехові і коло Яструбич. роїзм, проявлений в боях, військовий талант і самопожертву його зідзначено в наказі Головнокомандуючого УПА Романа Шухевича ;ринки" 14 жовтня 1947 року з нагоди свята Дня Української Пов-~ької Армії: "Імена "Грегота", "Яструба", "Ясеня", "Коника", "Ста-\ "Перемоги", "Хріна" - понесли славу української зброї поза ми України".

    Зеличне свято - відкриття пам'ятника командиру УПА Василю дяшку "Перемозі" і його славним побратимам засвідчило, що ~ки воїнів-повстанців пам'ятають про їх героїчні подвиги в ім'я рної Незалежної Української держави.

     

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського