Сокальська земля багата на таланти. Це край пісень і легенд, край мислителів, героїв, композиторів, край письменників і поетів.
Хвиля українського національного піднесення кінця 80-х початку 90-х років винесла на свій гребінь дух творчої стихії. Сплеск патріотизму проростав у пристрасне слово. І ці слова – зерна, слова – животвори облагороджують людські серця і почуття, вони - наше сьогодення і наша історія.
Не все відоме нам, що досі зроблено в царині духовної і матеріальної культури. Багато імен наших земляків призабуто, з відомих причин незаслужено викреслено з нашої пам’яті, а деякі імена й досі чекають свого дослідника.
Майже нічого не знаємо про творчість надбужан у трагічні і геройські 40-50-і роки.
За хрущовської відлиги в 50-60-х роках появились перші літгуртки в школах, бібліотеках, а також при Сокальській, Великомостівській, Забузькій районних газетах і Червоноградській міській. В 1957 році в липневому номері журналу „Жовтень” появилась коротенька інформація „Літгурток у Сокалі”. Це 47 років тому. З цього часу започатковується діяльність літ мистецького об’єднання „Колос”, хоча організаційно оформилось воно у 1962 році.
В 1998 році вийшла перша колективна збірка „Сокальщина літературна”. Це був перший сокіл, якого випустив „Колос”. В 2001 році вийшов у світ перший випуск альманаху „Соколиний край”. За цей час сокіл зміцнів, загартувався і розніс на своїх дужих крилах вістку про талановитих людей, які живуть і створять на такій чудовій землі – Сокальщині.
Тут, серед вишневих садів, розлогих лісів, де тихо несе свої води сивий Буг, поети навчались творити добро, а душа набиралась терпіння, витривалості, снаги.
В
теплих обіймах рідної землі – їхня колиска і пісня. Звідси і нині вирують
струмки їхніх думок і слова:
Налився „Колос” зрілою снагою,
Дорідне жниво бачим наяву.
Там рідне слово хвилею розвою
Відкрило нам поезії главу.
Мій рідний край бурлить життям мистецьким нині
І відкриває весь сердечний жар.
Ми творчість нашу в злеті соколинім
Сьогодні Вам приносимо у дар
|
