на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Творчість наших читачів

    Кічун Наталя

    Народилася 16 березня 1991 р. в с.Муроване. Закінчила 9 клас СЗШ І-ІІІ ст. с.Муроване у 2006 р. Навчається також у Будинку юнацької творчості м.Червонограда. На даний час є членом Літературного об'єднання ім.Бобинського "Молоді крила" в м.Червоноград. Любить читати твори багатьої письменників. Улюблена поетеса Леся Українка. Друкувалася у газетах "Діти Марії", "Благовість", "Новини Прибужжя", "Голос з-над Бугу".

    ***

    МОЄ КВІТУЧЕ СЕЛО (пісня)

    Зажурений Шевченко стоїть серед села,
    І вітер у березах пісні йому співа
    Задумалася церква високо на горбі,
    Прийди скоріш до неї - відкриється тобі.

    Приспів:
    Стоїть край дороги квітуче село,
    Добром і любов'ю багате воно.
    Тут люди привітні і раді усім,
    Вас хлібом зустрінуть - заходьте у дім.

    Куди не кинеш оком - кругом моя земля,
    Незвідані дороги у далеч простеля.
    Доріг є всіх багато, але одна із них
    Вертає в рідну хату, де материн рушник.
    Приспів.

    ***

    Вірю в майбутнє твоє, Україно! Триптих

    Небо. Рожевого світання кольори,
    Туман, заплетений в пшеничні жовті коси.
    І білі хмари, що немов човни,
    Пливуть у далеч, в невідомий простір.

    А в небесах пташина пісня лине,
    І ллється дзвінко голосистий спів.
    Моя Вітчизна це, моя країна,
    Земля моя і прадідів моїх.

    Тут серце виривається і лине,
    Зростивши крила, поспішає в даль.
    Червоні кетяги доспілої калини.
    Куди не глянеш - це Батьківський край.

    Джерел дзвінких вода прозора й чиста,
    І вишиванки Божої краса.
    І молиться за рідний край Пречиста,
    І віра в нашім серці не згаса.

    В майбутнє вірю України,
    В її свободу і її життя.
    В степи, ліси, в її долини,
    В співучий голос солов'я.

    Моя , Вкраїно, рідна мати,
    В душі несу скарби твої:
    Барвисту мову, теплу хату,
    Дзвінкі улюблені пісні.

    Несу гучні церковні дзвони,
    Столицю Київ і Дніпро,
    І сильний вітер, що у полі,
    І чисте правди джерело.

    Як очі тільки відкриваю я,
    В моє віконце сонце заглядає.
    І знов я бачу ріки і поля,
    І знов я чую пісню, що лунає.

    Ця пісня рідна, пісня солов'їна.
    Вона луна під вітрову струну.
    У ній співає голос України,
    І листя шелестить в моїм саду.

    У ній майбутнє нашої Вкраїни,
    Дзвінкий потік джерельної води,
    Карпатських гір квітучі полонини.
    У ній живемо разом я і ти.

    * * *

    КОБЗАРСЬКА СТРУНА

    Підбирав кобзар струну
    І думав тихенько,
    Коли наша Україна
    Стане вам нам ненька.

    Коли стане незалежна
    Її правда й воля,
    Коли зможе жити й мати
    І щастя, і долю.

    І Вкраїна підвелася,
    Незалежна стала,
    Її мова розцвітала,
    Пісня залунала.

    Тож давайте пам'ятати
    Берегти Вкраїну,
    І найкраще всім нам буде –
    Батькові і сину.

    Тож давайте шанувати
    Українську мову,
    Бо ми, браття, всі єдині,
    В нас єдине слово.

    ***

    ЛІСОВА ШКОЛА (пісня)

    Усі звірі рано вранці
    Позбирались на полянці.
    Там, де мудрая сова,
    Вчить розумнії слова

    Приспів:
    За буквою буква
    Складають всі разом,
    Чемненько по двоє
    Сидять за наказом,
    І мухи не чути –
    Вона також вчиться,
    А разом із нею
    Хитрюща лисиця.

    Гарну дошку із сосни
    Два ведмеді принесли,
    Почепили на вербі,
    Щоби вчились звірі всі.

    Приспів

    А чемненькії зайці
    Принесли усім стільці,
    Акуратно розставляли,
    І за парти посідали.

    Приспів.

    Будуть вчитися малята
    І складну науку знати.
    Математику і мову,
    І природу кольорову.

    ***

    МОЯ МАТУСЯ

    Відкрилися двері -
    Матуся прийшла.
    З собою в світлицю
    Добро принесла

    Присядьте скоріше.
    З дороги втомились?
    Де Ви побували?
    Чому забарились?

    І сяду тихенько
    Отут біля мами.
    Всю вічність хотіла б
    Я бути із Вами.

    А мама легенько
    Погладить волосся,
    Щоб болі минули,
    Життя щоб велося.

    І туга минає,
    І смуток обходить,
    Нещастя кругами
    Далеко десь ходить.

    Недаром про матінку
    Вірші складали,
    Художники з неї
    Картини писали

    Ідіть до матусі,
    Несіть море квітів.
    Вони найдорожчі
    На цім білім світі.

    ***

    БАТЬКІВЩИНА

    Знов до нас завітав новий ранок,
    Простелилося в світ сто доріг.
    І біжу я скоріше на ґанок,
    Щоби сонцю вклонитись до ніг.
    Кину оком своїм я довкола
    І у груди красу цю вдихну,
    Бо найбільше за все, вам признаюсь,
    Я люблю що ранкову зорю.
    І неначе з птахами полину
    В синьооку безмежную вись,
    Подивись, Україно, - я їй промовляю,
    Як поля всі твої розляглись.
    Сто доріг - вибирай, яку схочеш,
    Лиш на чужині добра не шукай,
    Бо поверне тебе на Вкраїну
    Материнська любов — так і знай!

    ***

    Скажіть чому?

    Матусе, кохана, чому так болить
    і серце й душа
    Чому так жорстоко ранять мою душу
    його всі слова
    Чому після всього, що я дорожила
    лиш свище зима,
    А за дверима, де було майбутнє
    нікого нема.

    Приспів:
    Де мені знайти чарівну квітку,
    Щоби засвітити ясну зірку,
    Щоби ясним літом і зимою
    Не розходилися ми з тобою.
    Щоби рук тепло і жар серденька
    Розтопили лід вже так легенько,
    Щоби всі навкруг лиш усміхались,
    У кохані, щоб не розтавались.

    Уже я стомилась шукати притулку
    його не знайти
    Не можу повірить, що рани з любові
    залишать сліди
    Хоча я веселу наділа вже маску
    та нікуди йти
    А доля моя іде стороною
    лови не лови.

    Приспів.

    ***
    ГЛЯНЬ, ТАРАСЕ, НА СВІТ БОЖИЙ

    На високій дуже кручі
    Тебе поховали.
    І пісні твої, і думи
    З вітром розгулялись.

    Соловейку, рідний брате,
    Чому не співаєш?
    Чому спів твій солов'їний
    Гаєм не лунає?

    Люди, люди, спини гнете
    Не на своїм полі,
    А в чужині за гріш марний
    Продаєте долю.

    Глянь, Тарасе, на світ Божий,
    На поля безкраї,
    Що травою заростають,
    Бо людей немає.

    На чужину усі їдуть
    Щастя там шукати.
    І лишає у гніздечку
    Пташеняток мати.

    Плаче сизая голубка,
    Сльози витирає.
    І з надіями у серці
    Діток виглядає.

    Схаменіться, добрі люди,
    Із колін вставайте.
    Свою рідну Україну
    Серцем прославляйте.

     

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського