• Про бібліотеку
• Історія бібліотеки
• Працівники РЦБС
• Статут бібліотеки
• Покажчик

Кічун Наталя

Народилася 16 березня 1991 р. в с.Муроване. Закінчила 9 клас СЗШ І-ІІІ ст. с.Муроване у 2006 р. Навчається також у Будинку юнацької творчості м.Червонограда. На даний час є членом Літературного об'єднання ім.Бобинського "Молоді крила" в м.Червоноград. Любить читати твори багатьої письменників. Улюблена поетеса Леся Українка. Друкувалася у газетах "Діти Марії", "Благовість", "Новини Прибужжя", "Голос з-над Бугу".

***

МОЄ КВІТУЧЕ СЕЛО (пісня)

Зажурений Шевченко стоїть серед села,
І вітер у березах пісні йому співа
Задумалася церква високо на горбі,
Прийди скоріш до неї - відкриється тобі.

Приспів:
Стоїть край дороги квітуче село,
Добром і любов'ю багате воно.
Тут люди привітні і раді усім,
Вас хлібом зустрінуть - заходьте у дім.

Куди не кинеш оком - кругом моя земля,
Незвідані дороги у далеч простеля.
Доріг є всіх багато, але одна із них
Вертає в рідну хату, де материн рушник.
Приспів.

***

Вірю в майбутнє твоє, Україно! Триптих

Небо. Рожевого світання кольори,
Туман, заплетений в пшеничні жовті коси.
І білі хмари, що немов човни,
Пливуть у далеч, в невідомий простір.

А в небесах пташина пісня лине,
І ллється дзвінко голосистий спів.
Моя Вітчизна це, моя країна,
Земля моя і прадідів моїх.

Тут серце виривається і лине,
Зростивши крила, поспішає в даль.
Червоні кетяги доспілої калини.
Куди не глянеш - це Батьківський край.

Джерел дзвінких вода прозора й чиста,
І вишиванки Божої краса.
І молиться за рідний край Пречиста,
І віра в нашім серці не згаса.

В майбутнє вірю України,
В її свободу і її життя.
В степи, ліси, в її долини,
В співучий голос солов'я.

Моя , Вкраїно, рідна мати,
В душі несу скарби твої:
Барвисту мову, теплу хату,
Дзвінкі улюблені пісні.

Несу гучні церковні дзвони,
Столицю Київ і Дніпро,
І сильний вітер, що у полі,
І чисте правди джерело.

Як очі тільки відкриваю я,
В моє віконце сонце заглядає.
І знов я бачу ріки і поля,
І знов я чую пісню, що лунає.

Ця пісня рідна, пісня солов'їна.
Вона луна під вітрову струну.
У ній співає голос України,
І листя шелестить в моїм саду.

У ній майбутнє нашої Вкраїни,
Дзвінкий потік джерельної води,
Карпатських гір квітучі полонини.
У ній живемо разом я і ти.

* * *

КОБЗАРСЬКА СТРУНА

Підбирав кобзар струну
І думав тихенько,
Коли наша Україна
Стане вам нам ненька.

Коли стане незалежна
Її правда й воля,
Коли зможе жити й мати
І щастя, і долю.

І Вкраїна підвелася,
Незалежна стала,
Її мова розцвітала,
Пісня залунала.

Тож давайте пам'ятати
Берегти Вкраїну,
І найкраще всім нам буде –
Батькові і сину.

Тож давайте шанувати
Українську мову,
Бо ми, браття, всі єдині,
В нас єдине слово.

***

ЛІСОВА ШКОЛА (пісня)

Усі звірі рано вранці
Позбирались на полянці.
Там, де мудрая сова,
Вчить розумнії слова

Приспів:
За буквою буква
Складають всі разом,
Чемненько по двоє
Сидять за наказом,
І мухи не чути –
Вона також вчиться,
А разом із нею
Хитрюща лисиця.

Гарну дошку із сосни
Два ведмеді принесли,
Почепили на вербі,
Щоби вчились звірі всі.

Приспів

А чемненькії зайці
Принесли усім стільці,
Акуратно розставляли,
І за парти посідали.

Приспів.

Будуть вчитися малята
І складну науку знати.
Математику і мову,
І природу кольорову.

***

МОЯ МАТУСЯ

Відкрилися двері -
Матуся прийшла.
З собою в світлицю
Добро принесла

Присядьте скоріше.
З дороги втомились?
Де Ви побували?
Чому забарились?

І сяду тихенько
Отут біля мами.
Всю вічність хотіла б
Я бути із Вами.

А мама легенько
Погладить волосся,
Щоб болі минули,
Життя щоб велося.

І туга минає,
І смуток обходить,
Нещастя кругами
Далеко десь ходить.

Недаром про матінку
Вірші складали,
Художники з неї
Картини писали

Ідіть до матусі,
Несіть море квітів.
Вони найдорожчі
На цім білім світі.

***

БАТЬКІВЩИНА

Знов до нас завітав новий ранок,
Простелилося в світ сто доріг.
І біжу я скоріше на ґанок,
Щоби сонцю вклонитись до ніг.
Кину оком своїм я довкола
І у груди красу цю вдихну,
Бо найбільше за все, вам признаюсь,
Я люблю що ранкову зорю.
І неначе з птахами полину
В синьооку безмежную вись,
Подивись, Україно, - я їй промовляю,
Як поля всі твої розляглись.
Сто доріг - вибирай, яку схочеш,
Лиш на чужині добра не шукай,
Бо поверне тебе на Вкраїну
Материнська любов — так і знай!

***

Скажіть чому?

Матусе, кохана, чому так болить
і серце й душа
Чому так жорстоко ранять мою душу
його всі слова
Чому після всього, що я дорожила
лиш свище зима,
А за дверима, де було майбутнє
нікого нема.

Приспів:
Де мені знайти чарівну квітку,
Щоби засвітити ясну зірку,
Щоби ясним літом і зимою
Не розходилися ми з тобою.
Щоби рук тепло і жар серденька
Розтопили лід вже так легенько,
Щоби всі навкруг лиш усміхались,
У кохані, щоб не розтавались.

Уже я стомилась шукати притулку
його не знайти
Не можу повірить, що рани з любові
залишать сліди
Хоча я веселу наділа вже маску
та нікуди йти
А доля моя іде стороною
лови не лови.

Приспів.

ГЛЯНЬ, ТАРАСЕ, НА СВІТ БОЖИЙ

На високій дуже кручі
Тебе поховали.
І пісні твої, і думи
З вітром розгулялись.

Соловейку, рідний брате,
Чому не співаєш?
Чому спів твій солов'їний
Гаєм не лунає?

Люди, люди, спини гнете
Не на своїм полі,
А в чужині за гріш марний
Продаєте долю.

Глянь, Тарасе, на світ Божий,
На поля безкраї,
Що травою заростають,
Бо людей немає.

На чужину усі їдуть
Щастя там шукати.
І лишає у гніздечку
Пташеняток мати.

Плаче сизая голубка,
Сльози витирає.
І з надіями у серці
Діток виглядає.

Схаменіться, добрі люди,
Із колін вставайте.
Свою рідну Україну
Серцем прославляйте.