багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати,
завітавши на сторінку
Творчість наших читачів
Ганна Петрівна Кузьмак
Поетеса Сокальщини, член Червоноградського літературно-мистецького об’єднання ім. В. Бобинського та член Сокальського літературно-митсецького об’єднання “Колос”.
Народилась в селі Новосілка Тернопільської області в 1944 році закінчила технікум, працювала економістом в м. Рівне. Одружилась, переїхала на Сокальщину. Працювала директором Добрячинського будинку культури, очолювала товариство української мови, працюючи на Червоноградській панчішній фабриці. Зараз працює в Червоноградському водоканалі . Писати вірші почала ще в шкільні роки, а особливо талант її розкрився в нових умовах, коли вона діяла в Русі, коли ділом, всією душею пішла стежками національного відродження.
Друкувалась у газетах “новини Прибужжя”, “Голос з-над Бугу”, “Провесень”.
Автор збірки поезії “Осінні роздуми” (2003р.). Готується до друку збірка віршів для дітей.
УКРАЇНА
Ким для тебе стати, Україно,-
Піснею, чи птахом, чи солдатом
Чи червоним кетягом калини,
Чи ключем у небі журавлиним,
Щоб з тобою разом все здолати?
Як тебе назвати, Україно,-
Матір’ю. Подругою, Сестрою,
Щоб з тобою злитись воєдино,
Найдорожча в світі Батьківщино,
І ділитись радістю й журбою?
Як тебе любити, Україно,
Без прикрас, без слів гучних і тостів,
І сушити ту гірку сльозинку.
Що твою ще скроплює стежину,
По якій іти тобі не просто?
СТАНЬМО ПЕРЕД НЕЮ НА КОЛІНА
Ластівкою полетіло слово,
Задзвеніло піснею вгорі.
І уже співучу нашу мову
Підхопили чайки на Дніпрі.
Вже веселка міст їй прокладає,
Літній дощик вкроплює засів,
Мова українська прикрашає
Древній Київ, непохитний Львів.
В ній Шевченка геній невмирущий,
Світять в ній і Лесині вогні.
І багатий нею всюдисущий
Український нарід на землі.
Та була ти, мово українська,
На хресті розп’ятою не раз,
Перенесла ти і муштри війська
І гіркий валуєвський указ.
Як тебе і чим лиш не смітили –
Наше життєдайне джерело –
Та знайшла ти вистояти сили,
Хоч і важко й боляче було.
Наша мова ніжна, як калина,
Й щедра, як земля, що хліб дає.
Станьмо перед нею на коліна
І молімся, що вона в нас є.
ШУКАЮ СЛОВА
Не мрію про життя в рожевій фарбі,
Про рай земний чужих мені держав.
Я лиш шукаю слова, наче скарбу,
Такого, щоб ніхто ще не сказав.
Шукаю слова вірного, мов клятва,
Щоб не торкалось вуст чужих воно.
Щоб закривавлене, розстріляне, розп’яте,
Але сильніш від мовчанки було.
Шукаю слова, ставши на коліна,
І словників гортаю сторінки.
Цим освятила нас Костенко Ліна,
А ці у Лесі світять, як зірки.
А слово невмирущого Тараса
Крізь пута, каземати і штики
Летіло в світ і, непідвладне часу,
Сильніш від криці стало навіки.
Шукаю слова я своїй скрижалі,
Муштрую думку аж до мозолів.
Чи хоч на крок піде від мене далі
Моє найкраще слово серед слів?
Шукаю слова… Потерпаю, люди,
Як з ним прийду до ваших я сердець,
Чи вірно вам служити воно буде,
Чи знищите його ви навінець.
