Семеняка Ольга Григорівна

Народилася 4 червня 1958 року в селі Гута Сокальського району у селянській родині.

Закінчила Волинський університет ім. Лесі Українки.

Працює вчителем літератури.

Друкувалася у районному часописі „ Голос з-над Бугу”, у газеті „Армія України”. У 1999 році видала книжку поезій „Музик душі” (КП Видавництво „Кобзар”, м. Львів). „Келих любові”.

ГОРДИНЯ

Нам добре вдвох, мене ти розумієш,
Ні, не лукавлю, правду-бо кажу.
Видумувать тепер вже не посмію,
Не ті роки. Словами дорожу.

Не хочу слів тих кидати на вітер,
І з долею у жмурки гратись знов.
Жадаю, щоб мені сльозу ти витер,
Я так чекала на твою любов.

В душі своїй давно її плекаю,
Ховаю, мов нехрещене маля,
І за поріг її не випускаю,
Гординя так наказує моя.

Гординя і любов. Коли ви поруч?..
Такі дороги у житті складні.
“Тебе кохаю”,- серденько говорить.
Душа із середини “Ні”.

01.10.01.

КЕЛИХ ЛЮБОВІ

Любові келих перший і останній
З тобою скуштувала, мій коханий.
Який незвичний і солодкий трунок,
Який до щему ніжний поцілунок.

Любові келих? Де його сховати?
Дарма, що роки стукають до хати,
Дарма, що осінь сріблить наші скроні,
Моя долоня – у твоїй долоні.

Наш спільний келих сповнений любов’ю,
Як і колись в обіймах під вербою,
Ми стоїмо і дивимось на зорі
Серця купаються в коханні, наче в морі.

01.03.02.

СЛОВО

Яка глибока й дивна сила слова.
Чи ти над цим задумувавсь колись?
Зі слова пісня й казка пречудова,
У слові сонце й небо розлились.

“Матуся” скажеш – і на серці тепло,
А спокій ніжно душу огорта.
Промовиш “зрада” – і в душі вже пекло,
А “смерть”, - то вже десь, мабуть, сирота.

Подумай перш, ніж проказати слово,
І не міняй його, як дрібний гріш,
Щоб не закреслить ним усе раптово
Чим дорожив, що так беріг раніш.